ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

Давньоруський церковний письменник-полеміст, один із засновників Києво-Печерського монастиря

Народився близько 1036 р. у м. Василів (нині м. Васильків Київської області). Юнацькі роки провів у Курську, де його батько був великокняжим управителем. У «Києво-Печерському патерику» — пам’ятці літератури Київської Русі XIII—XV ст. — згадується, що Феодосій рано відчув своє покликання служити Богові. У 1055—1056 рр. він утік до Києва, був прийнятий Антонієм Печерським до монастиря й постригся в ченці під ім’ям Феодосій. Йому був властивий винятковий аскетизм.

Близько 1062 р. став ієромонахом, а згодом ігуменом Києво-Печерського монастиря. Маючи авторитет у князівської верхівки та в князя київського Ізяслава, Феодосій отримав право на землі, на яких стали оселятися ченці. А незабаром тут з’явилася перша наземна дерев’яна церква — Успенська. З ініціативи та за безпосереднього сприяння Феодосія на території Києво-Печерського монастиря було зведено й першу кам’яну церкву Пресвятої Богородиці.

Феодосій — автор монастирського Статуту грецького зразка, відповідно до якого в життя монахів запроваджувалася повна рівність, однаковий одяг, спільність майна і т. ін. Проповідував думку, що шлях до спасіння пролягає через зречення людиною усього земного, гріховного, пов’язаного зі світом диявола. Головну увагу звертав на сутність людської душі, її призначення. Висунув ідею духовного контролю над світською владою.

Феодосій був противником згубних для держави князівських міжусобиць, осуджував Святослава, який позбавив влади свого брата Ізяслава — законного спадкоємця Ярослава Мудрого.

Феодосію Печерському приписується авторство близько 10 послань до князів Ізяслава та Святослава Ярославичів, моралістичних повчань, звернених переважно до печерської братії («Про терпіння», «Про любов», «Про тст.», «Про душевну користь» та ін.), молитов тощо, в яких він проповідував основи християнської моралі. Твори Феодосія Печерського, відомі, зокрема в українських збірниках XVI—XVIII ст., набули значної популярності. Його вважають творцем так званої печерської ідеології, яка привнесла в давньоруську духовну думку вплив містико-аскетичних положень візантійського, передусім афонського, чернецтва. Збереглося 11 творів: два послання, вісім повчань, одна молитва.

Помер 3 травня 1074 р. в Києві. Похований в одній із печер Києво-Печерської лаври.