БОЖКО Сава Захарович

Український письменник і публіцист

Народився 24 квітня 1901 р. на хуторі Крутоярівка (нині село Межівського району Дніпропетровської області). Навчався у Павлоградській учительській семінарії. У 1923 р. закінчив Комуністичний університет ім. Артема у Харкові. Працював у редакціях газет «Червоний кордон», «Студент революції», «Селянська правда».

У 1932 р. переїхав до Херсона, де викладав політекономію і давню історію в Херсонському педагогічному інституті масової партосвіти. У листопаді 1935 р. бюро Херсонського міськкому партії розглянуло його персональну справу і зробило висновок, що він «протягував націоналістичні ухили, боротьбу з Хвильовим розцінював як боротьбу за наркомівське місце».

У червні 1938 р. його заарештували, під час обшуку вилучили архів і рукопис роману «До моря». Був засуджений на 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. До 1942 р. працював у м. Ухта (Комі АРСР).

Під час Великої Вітчизняної війни працював у редакціях дивізійної, згодом фронтової газет.

Після війни співробітничав у херсонській газеті «Наддніпрянська правда».

З 1917 р. опублікував низку нарисів та літературно-критичних статей у газетах «Селянська правда», «Вісті ВУЦВК», «Пролетар», «Культура і побут», «Комсомолець України» та в багатьох інших республіканських періодичних виданнях. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг» і літературної організації ВУССП. Член спілки письменників СРСР з 1934 р.

Автор історичних нарисів «Козаччина», «Хмельниччина», «Гетьманщина» (всі 1922), історичної повісті «Над колискою Запоріжжя» (1925), публіцистичних нарисів «Чабанський вік» (1927), «Українська Шампань» (1930), історичного роману «В степах» (1930).

Помер 21 квітня 1947 р. Похований у с. Крутоярівці. Реабілітований у 1960 р.