БОБИНСЬКИЙ Василь Петрович

Український поет, перекладач і публіцист

Народився 11 березня 1898 р. в м. Кристинопіль Сокальського уїзду на Галичині (нині м. Червоноград Львівської області) в родині залізничного сторожа. Навчався у Львові та Відні.

У 1920 р. перебував у складі Червоної Української Галицької Армії.

Брав активну участь у літературному процесі на Західній Україні. З 1923 р. співробітничав у комуністичній пресі. Видавав у Львові тижневик «Світло» (1925—1927). Зазнав переслідувань з боку польської влади. Друкувався у газеті «Галицький комуніст», був засновником і керівником низки періодичних видань. У 1927—1930 рр. редагував громадсько-політичний і літературно-художній часопис «Вікна», який об’єднав пролетарських письменників і відіграв значну роль у розвитку революційного руху на Західній Україні. Виступав із публіцистичними нарисами в періодичних виданнях. Один з організаторів групи революційних письменників «Гроно».

Польська влада звинуватила В. Бобинського у державній зраді. Кинутий до в’язниці, у 1927 р. написав поему «Смерть Франка».

У 1930 р. емігрував до Радянської України, прийняв радянське громадянство та переїхав до Харкова. Був членом літературних організацій «Західна Україна» та ВУСПП. Перекладав твори російських, польських, німецьких і французьких письменників, виступав як публіцист.

Є автором вінка сонетів «Ніч кохання» (1923), збірок «Тайна танцю» (1924), «Поезії. 1920—1928» (1930), «Слова в стіні» (1923).

У 1934 р. був репресований.

Помер 2 січня 1938 р. Реабілітований 1956 р.