БЛИЗЬКО Олекса Федорович

Український поет

Народився 17 лютого 1908 р. на станції Боровйонка Крестецького району Новгородської області в сім’ї дяка. Навчався в Київському інституті народної освіти.

Перший вірш «Серце на норд» був опублікований у журналі «Глобус» 1925 р. Спілкувався з київськими футуристами, був членом літературної організації «Молодняк», ВУСПП. Перша збірка віршів «За всіх скажу» (1927) була відгуком на літературну дискусію 1925—1928 рр. 1928 р. разом із М. Семенком здійснив подорож до Німеччини. Поділяючи деякі погляди футуристів, О. Близько, проте, своєю творчістю їх заперечував.

Помітним явищем в українській поезії була його «Книга балад» (1930). Використовуючи жанрові ознаки балади, О. Близько наповнив свої твори новим змістом. У них він полемізує з Р. Кіплінгом, який романтизував колоніальні війни, виступає проти агресивності імперіалізму, засуджує колоніалізм. Його поезія позначена ритмічним багатством.

Віддав данину модній тоді темі соціалістичного будівництва, уславленню «вождя всіх народів» («Поезії», 1927; «Живу, працюю», 1930; «Моє ударне», 1931; «Мій друг Дон Жуан», 1934).

У листопаді 1934 р. був заарештований у групі українських письменників (Г. Косинка, Д. Фальківський, К. Буревій та ін.) і 15 грудня виїзною сесією Військової колегії засуджений до розстрілу за підготовку «терористичних актів проти радянського керівництва». Реабілітований посмертно 1958 р.

Після реабілітації поета вийшли друком його книжки «Вибрані поезії» (1963), «Вогонь любові» (1968).