БІРЮКОВ Михайло Олексійович

(справжнє прізвище — Бірюк)

Український письменник, публіцист, громадський діяч

Народився 14 жовтня 1903 р. в с. Новосвітлівка (нині смт Луганської області) в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1920 р. чорноробом на котельному заводі. З 1923 по 1926 р. перебував у лавах Червоної Армії. Після демобілізації працював завідувачем сільбуду, актором, журналістом. Під час Великої Вітчизняної війни брав участь в обороні Харкова, визволенні України, розгромі фашистських військ на території Німеччини. Був нагороджений бойовими орденами та медалями.

Після війни очолював відділ прози, був відповідальним секретарем та заступником головного редактора журналу «Радянський Львів», спеціальним кореспондентом газет «Вільна Україна» та «Львівська правда». Тривалий час керував відділом сатири та гумору в газеті «Вільна Україна».

Перше оповідання «Низовина» було опубліковане в газеті «Вісті» в 1928 р. З того часу його вірші, оповідання, нариси, фейлетони, драматичні етюди друкувалися на шпальтах багатьох республіканських і обласних журналів та газет.

У 30-х роках опублікував книжку віршів «Збірка поезій» (1931), «Дайош пролетарский мажор» (1931), п’єси «Робітфонівець» (1929), «Анна Яворенко» (1935).

Після війни вийшли друком збірки оповідань і нарисів: «Неспокійна людина» (1947), «Ясніє день» (1949), «На високій полонині», «Дві долі» (обидві — 1953), «Пробуджені сили», «Моя красуня» (обидві 1958).

М. Бірюков є також автором п’єс. Зокрема, п’єсу «Солдат повернувся додому» в 1961 р. поставив Московський театр сатири під назвою «Яблуко розбрату». У 1953 р. було написано п’єсу «На високій полонині».

У багатьох сценаріях, постановках («Золоті верби», «Інтелігентна професія») створив гострі комедійні ситуації, в основу яких було покладено проблему «соціального конфлікту».

Помер 1 лютого 1966 р. у м. Львові.