АНТОНИЧ Богдан Ігор

Український поет

Народився 5 жовтня 1909 р. на Лемківщині в с. Новиця Горлицького повіту (нині Польща). Батько, сільський священик Василь Кіт, незадовго до народження сина змінив прізвище на більш поважне — Антонич. Початкову освіту здобув удома, потім навчався в Сяноцькій гімназії — єдиному на всю Лемківщину навчальному закладі, де крім польської, грецької та латинської мов вивчали ще й українську.

Коротке життя поета було сповнене творчих пошуків, падінь і злетів. У 1933 р. закінчив Львівський університет з дипломом магістра філософії. Знав усі слов’янські, англійську й німецьку мови. З 1928 р. жив у Львові.

Писати вірші почав ще навчаючись у гімназії. За життя видав три поетичні збірки: «Привітання життя» (1931), «Три пер-стені» (1934), «Книга Лева» (1936). Збірки «Зелена Євангелія» і «Ротації», підготовлені поетом до друку, вийшли вже після його смерті (1938). Частина віршів і поема «Довбуш» залишилися в рукописах. За збірку «Три перстені» одержав премію Товариства письменників і журналістів. Критики називали його «найбільшим після Франка. національним поетом».

Чільне місце у творчості Б. І. Антонича посідають поезії, звернені до рідного краю, його казкової природи й людей. Як лірик філософського спрямування найповніше виявив себе в численних мініатюрах.

Помер 6 липня 1937 р. у Львові.