ТУРОВСЬКИЙ Кирило

Церковний і політичний діяч Київської Русі

Народився між 1130 і 1134 рр. в м. Турові (нині смт. Гомельської області в Білорусії) у заможній сім’ї. Відомостей про його життя дуже мало.

Змолоду захоплювався «почитанням книжним», здобув ґрунтовну на той час освіту. Знав кілька іноземних мов, грецьку та візантійську літературу. Згодом постригся в ченці. Приблизно 1169 р. його було призначено єпископом однієї із найдавніших на Русі Туровської єпархії, яку він очолював понад 10 років.

Доробок К. Туровського письменника досить великий за кількістю творів, що дійшли до наших днів, і різноманітний за їх жанровою належністю. Він — яскравий представник ораторської прози. Один з найвизначніших його творів — «Притча про душу та про тіло (сліпця і хромця)», написаний у період 1160—1169 рр., — присвячено полеміці з князем Андрієм Боголюбським та його ставлеником Федором. Крім того, його перу належать «Повість про білоризця», «Сказання про іночеський чин», «Бесіди» та послання сучасним йому політичним і церковним діячам, вісім казань («Слів»).

До окремої групи належать гімнографічні твори, що містять низку молитов і канонів. Твори К. Туровського мали неабияку популярність у середньовічному слов’янському світі. Не випадково в другій половині XIII ст. його було канонізовано як святого. Його «Слова» аж до XVIII ст. часто входили до численних «Торжествеників», «Златоустів», які були відомі в Україні, Білорусії та Росії.

У творах К. Туровського обґрунтовується позиція християнського антропоцентризму, в світлі якої проблеми співвідношення душі й тіла постають як головні складники, що утворюють людину, а їх взаємодія, зрештою, визначає сенс людського буття. Письменник спирається на протиставлення світу небесного й земного, видимого й невидимого, що становить сутність християнського дуалізму. Саме цей дуалізм дає йому змогу будувати ієрархічну систему термінів, кожний з яких має цілком конкретне значення.

Твори К. Туровського якнайповніше репрезентують широку гаму ідей, що розроблялись філософською думкою Київської Русі. Він чи не єдиний представник вітчизняної культури, твори якого, що збереглися до наших днів, можуть скласти окремий том, а уважне їх прочитання дає можливість за алегоричною формою викладу побачити відгук на події тогочасного суспільного життя, що дає підставу інтерпретувати творчість письменника у контексті бурхливих подій політичного життя не тільки його рідного м. Турова, а й усієї Київської Русі.

У 1182 р. залишив кафедру й останні місяці життя провів самітником.

Помер близько 1182 р. в Турові.