ТУПТАЛО Данило Савич (Димитрій Ростовський)

Український і російський церковний та культурний діяч

Народився у грудні 1651 р. у м. Макарові на Київщині в родині козацького сотника. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії (1662—1665). Закінчивши навчання, за порадою батька, який був на той час титарем Кирилівського монастиря, 1668 р. постригся в ченці під ім’ям Димитрій. 1675 р. архієпископом чернігівським Лазарем Барановичем був висвячений в ієромонахи Густинського монастиря поблизу Прилук. Згодом був ігуменом у монастирях Батурина, Глухова, Чернігова, Новгорода-Сіверського та ін.

Одним із перших відомих творів Д. Туптала є оповідання про чуда ікони Богородиці з Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря «Руно орошенное», написане 1680 р. за дорученням Лазаря Барановича.

1683 р. Д. Туптало поселився в Києво-Печерській лаврі, віддаючи багато сил складанню чотиритомної української редакції Книги житій святих — «Четьїх-Міней» (1683—1705), за джерело якої слугували «Великі Четьї-Мінеї» митрополита Макарія (XVI ст.), перекладні та оригінальні твори грецьких і латинських церковників, біблійні книги, апокрифічні твори, «Повість временних літ», «Києво-Печерський патерик». Агіографічний матеріал упорядкований за днями року від 1 вересня до 31 серпня, кожен том охоплював три місяці. «Четьї-Мінеї» стала однією з найпопулярніших книг XVIII—XIX ст. і неодноразово перевидавалася.

З численних проповідей Д. Туптала за його життя була видана лише одна — «Апологія в утоленіє печали человека сущого в беде ...», інші побачили світ після його смерті. Його перу належать дві драми, написані до релігійних свят, — «Комедія на день рождества Христова» (1702) та «Комедія на успеніє Богородиці». Він автор великої кількості духовних поезій, написаних тогочасною українською книжною мовою, та пісне-співів.

1700 р. як ігумен Спаського монастиря у Новгороді-Сіверському Д. Туптало розпочав роботу над коротким викладом житій святих — «Мартиролог, или мученикословіє», яку не завершив. Того ж року був призначений митрополитом Тобольським і Сибірським, однак відмовився від цього сану, бо мав багато роботи над закінченням «Четьїх-Міней».

1702 р. Д. Туптало став митрополитом Ростовським. Перебуваючи на цій посаді, він продовжує культурні традиції Київської школи, проводить велику просвітницьку роботу. Так, 1702 р. заснував у Ростові Великому школу на зразок Київської колегії, до якої запросив українських викладачів, зокрема досвідченого фахівця зі співів киянина Єверимія. Учнівський склад комплектувався не тільки з місцевих талановитих дітей, а й з відібраних в Україні хлопчиків-півчих. З 1703 р. за наказом Д. Туптала навчання у школі стало безоплатним.

У своєму заповіті писав, що з І 8 років, прирікши себе на добровільні злидні, не зібрав нічого, крім книжок. Свою бібліотеку заповідав Московській патріархії.

Помер 8 листопада 1709 р. у Ростові Великому. По смерті був визнаний православною церквою за святого.