ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович

Російський соціолог, економіст, історик, громадський діяч, публіцист

Народився 8 січня 1865 р. в с. Солоне на Харківщині у дворянській родині. 1888 р. закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету й екстерном склав іспити з курсу юридичного факультету. В 1892 р. вивчав економіку в Англії. 1894 р. захистив у Московському університеті магістерську дисертацію, в 1898 р. — докторську. У 1895 р. вступив до Вільного економічного товариства, з 1896 р. очолив його. 1895 р. викладав у Петербурзькому політехнічному і комерційному інститутах. У 1895—1899 і 1905—1913 рр. читав лекції як приват-доцент на кафедрі політекономії Петербурзького університету. Брав участь у кооперативному русі.

З 1906 р. очолював журнал «Вестник кооперации»; був засновником і редактором неперіодичного видання «Новые идеи в экономике» (1910). Обстоював необхідність запровадження в Україні власної валюти, розвитку самостійного кооперативного руху. Редагував журнал «Українська кооперація». У серпні 1917 р. був затверджений генеральним секретарем у кабінеті В. Винниченка, в жовтні призначений виконуючим обов’язки генерального секретаря торгівлі й промисловості. Був професором Київського університету і деканом його юридичного факультету, головою Українського центрального кооперативного комітету України, першим головою Українського наукового товариства економістів. М. Туган-Барановський — один із засновників Української Академії наук, голова її соціально-економічного відділу, з 1919 р. — академік.

На початку 1919 р. був призначений Директорією на посаду радника з економічних питань. Після публікації першої великої праці («Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини та вплив на народне життя», 1894), в якій причиною криз назвав особливості руху позичкового капіталу й обмеженість банківських ресурсів, учений набув великої популярності.

Був першим економістом, який виступив за поєднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. Розрізняв об’єктивні і суб’єктивні господарські цінності, вважаючи первісною суб’єктивну цінність, розмір якої визначав граничною корисністю предмета — господарського блага. Цей закон він оголосив загальним економічним законом.

Деякі праці М. Туган-Барановського були перекладені німецькою, англійською та іншими мовами. Помер 21 січня 1919 р. поблизу Одеси.