ТОМАШІВСЬКИЙ Степан

Український історик і політичний діяч

Народився 9 січня 1875р. в с. Купновичі Рудківського повіту (нині Самбірського району Львівської області). Один з учнів і послідовників М. Грушевського. Закінчив Самбірську гімназію і Львівський університет. У 1912—1914 рр. — доцент Львівського університету. У1913—1914 рр. — в. о. голови НТШ у Львові.

У1919—1920 рр. — керівник делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції. З 1928 р. — доцент Краківського університету. Головні свої дослідження історичного, політологічного характеру написав в еміграції. Працював у Берліні в Українському науковому інституті. З часом С. Томашівський відійшов від народницьких поглядів свого вчителя і приєднався до державницького напряму української політології та історіографії.

Належав до його консервативного крила. Історію української державності розробляв на основі історичних екскурсів, доводячи необхідність монархічного ладу в Україні. Обстоював позиції клерикальної форми правління. Свою концепцію будував на дослідженнях історії монархічних традицій Галицько-Волинської держави. З позицій державницької ідеології подав синтез історії княжої доби.

Був прибічником гіпотези вченого Петербурзького університету М. Присьолкова, вважав, що перша ієрархія в Україні-Русі та перше духівництво прибули не з Візантії, а з Болгарії, з Охріду, де існував незалежний від Візантії патріархат. С. Томашівський твердив, що прийняття християнства у його східній формі виключило Україну з числа повноцінних членів європейської спільноти.

Був членом Української національної ради, утвореної в грудні 1919 р. в Кам’янці-Подільському. На нараді членів УНР разом з В. Панейко доводив, що треба в спілці з Антантою будувати велику Росію, в складі якої на правах автономії перебувала б Україна. У 20—30-х роках XX ст. працював у Науковому товаристві ім. Т. Шевченка, членом якого був з 90-х років XIX ст. Написав історію Галичини (у 2 т.). 1915 р. опублікував німецькою мовою нарис «Світово-політичне значення Галичини» та український варіант «Галичина. Політико-історичний нарис з приводу світової війни». До найвідоміших праць ученого належать: «Українська історія», «Ватиканські матеріали до історії України. Донесення римських нунціїв про Україну. 1648—1657» (1919), «Київська козаччина», «Народні рухи в Галицькій Русі 1648 р.» (1898), «Із записок каролінців», «Листи Петра Великого до Адама Снявського», «Причинки до історії Мазепинщини» (всі три 1909), «Один момент під Зборовом» (1914), «Церковний бік української справи», «Австрія за цісаря Франца Йосипа» (обидві 1916), «Під колесами історії» (1922), «Бісмарк і Україна» (1924), «До історії перелому Хмельниччини» (1927), «Історія церкви на Україні» (1932), «Історія України, Старинні і Середні віки» (1948).

Помер 21 грудня 1950 р. у Львові.