ТИМЧЕНКО Євген Костянтинович

Український філолог, педагог, перекладач

Народився 8 листопада 1866 р. в Полтаві в родині службовця.

Здобув домашню освіту за програмою класичної гімназії. В 1889—1890 рр. навчався в Петербурзькому університеті як вільний слухач. У 1891—1893 рр. працював у державних установах Києва і Чернігова, в редакції «Киевской старины», в бібліотеці Київського університету. У 1910 р. закінчив Київський університет, після чого працював у навчальних закладах Варшави. Захистив магістерську дисертацію на тему «Функции генитива в южнорусской языковой области» (1913), був обраний доцентом, а згодом (1915) — професором Варшавського університету.

У 1918 р. став одним з організаторів Української Академії наук, очолював постійну комісію з підготовки історичного словника української мови. З 1918 р. працював у Київському університеті. В 1937—1944 рр. відбував заслання у Красноярському краї. З 1944 р. — старший науковий працівник Інституту мовознавства АН УРСР.

З 1919 р. — академік УАН, з 1929 р. — член-кореспондент АН СРСР.

Є. Тимченко уклав «Русско-малоросский словарь» (т. 1—2, 1897—1899), був одним з укладачів і редактором «Історичного словника українського язика» (т. 1,1930; т. 2,1932). Брав участь у складанні «Словаря української мови» за редакцією Б. Грінченка (1907—1909). Докладний матеріал про історію становлення звукової системи української мови від праслов’янського періоду і до середини XX ст. містить оригінальна й визначна для свого часу праця Є. Тимченка «Курс історії українського язика. Вступ і фонетика» (1927). У своїх дослідженнях з історичної граматики використовував порівняльно-історичний метод зіставляючи мовні явища української та інших індоєвропейських мов і діалектів,

У працях, присвячених синтаксису відмінків української мови («Номінатив і датив в українській мові», 1925; «Вокатив і інструменталь в українській мові», 1926; «Акузатив в українській мові», 1928; «Рід в українській мові», 1929), широко використовував фольклорні матеріали. Важливим внеском у розвиток української діалектології була створена у співавторстві з К. Михальчуком «Програма до збирання діалектних одмін української мови» (1910). Написав і видав «Причинки до української діалектології» (1908), «Вказівки, як записувати діалектичні матеріали на українськім язиковім просторі» (1925).

Є. Тимченко відомий також як автор кількох українських граматик: «Українська граматика» (1907), «Українська граматика для шкіл середніх» (1918). Переклав українською мовою карело-фінський народний епос «Калевала» (1901), шосту пісню естонського народного епосу «Калевіпоег» (1945).

Незважаючи на те що окремі положення праць ученого втратили актуальність, його багатогранна дослідницька діяльність сприяла розширенню тематики наукових пошуків, розвитку й збагаченню філологічної науки в Україні.

Помер 22 травня 1948 р. в Києві.