ТЕРЛЕЦЬКИЙ Остап Степанович

Український економіст, історик, філософ і публіцист

Народився 5 лютого 1850 р. в с. Назірна поблизу Коломиї на Станіславщині (нині Івано-Франківська область) у родині священика. Після закінчення гімназії у 1868 р. вступив на філософський факультет Львівського університету, де вивчав також історію. Отримавши диплом у 1872 р., працював у бібліотеці Віденського університету, а 1878 р. вступив на його юридичний факультет, який закінчив у 1883 р., склавши іспити на доктора юриспруденції. У Відні О. Терлецький став членом академічного товариства українських народників «Січ». У 1874 р. брав участь у роботі Археологічного з’їзду в Києві.

О. Терлецький виступав у журналах «Світ», «Житє і слово» та інших виданнях як прогресивний історик, критик, економіст. Разом із С. Подолинським організував у Відні видавництво соціалістичної літератури українською мовою, за що в 1876— 1877 рр. був притягнений до суду.

У своїх працях О. Терлецький з демократичних позицій висвітлював найзлободенніші проблеми Галичини, особливу увагу приділяючи аграрному питанню. Він критикував тих економістів, які вбачали причину тяжкого становища селянства в його особистих вадах: пияцтві, лінощах тощо. У статті «Лихва на Буковині» (1878) він писав, що саме економічні злидні спричиняють моральний і духовний занепад людини. На думку вченого, розв’язати аграрне питання можливо революційним шляхом. За існуючого ладу він пропонував створювати господарства, засновані на громадській власності на землю.

Світогляд О. Терлецького значною мірою позначений впливом марксизму. Він критикував капіталістичні відносини, пов’язуючи майбутнє суспільства із соціалізмом. Зокрема, у статті «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881) він робить висновок, що поліпшити своє становище робітники можуть, лише покладаючись на самих себе, «на свою власну силу». У 1890 р. в Галичині разом з І. Франком заснував Русько-українську радикальну партію, що об’єднала українських селян і ремісників.

О. Терлецький виступав за возз’єднання всіх українських земель, вважаючи, що це можливо лише за умови, коли всі прогресивні сили діятимуть разом, коли боротьба широких народних мас стане організованою.

Останні два десятиліття свого життя О. Терлецький майже повністю присвятив вивченню історії суспільних відносин і суспільної свідомості галицьких українців у період кризи панщинного господарства — з кінця XVIII до середини XIX ст. («Галицько-руське письменство 1848—1865 рр.», 1903).

Помер 22 липня 1902 р. у Львові.