СТУДИНСЬКИЙ Кирило Йосипович

Український літературознавець, громадський діяч

Народився 4 жовтня 1868 р. в с. Кип’ячка (нині Тернопільської області) в селянській родині. У 1894 р. закінчив Віденський університет. З 1899 р. — дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) (у 1923—1932 рр. — його голова). У 1897—1899 рр. — доцент Краківського університету, у 1900—1918 і 1939—1941 — професор Львівського університету, у 1916—1920 — голова «Учительської громади». З 1929 — дійсний член ВУАН і академік АН УРСР. Очолював Українську національну раду (1921—1922). Восени 1939 р. був головою Народних зборів Західної України у Львові.

Автор понад 500 наукових і публіцистичних праць з літературознавства («Пересторога», 1895; «Пам’ятки полемічного письменства кінця XVI — початку XVII ст.», 1900; «Антіграо})Є, полемічний твір М. Смотрицького», 1925); з культурно-літературного руху в Галичині («Генеза поетичних творів М. Шашкевича», 1896; «Кореспонденція Я. Головацького», 1905—1909; «Копі-тар і Зубрицький», 1918; «Матеріали до історії культурного життя в Галичині в 1795—1857 рр.», 1920; «Іван Франко в соціалістичному процесі 1878 р.», 1926); з фольклористики («Лірники», 1894); про зв’язки Галичини і Наддніпрянщини («До історії взаємин Галичини з Україною», 1906; «З листів П. Куліша до Ом. Партацького», 1908); з курсу літератури XIX ст. («Літературні замітки», 1900; «В п’ятдесятиліття смерті Т. Шевченка», 1911).

Йому належить також чимало поезій, оповідань, які публікував в українських періодичних виданнях під псевдонімом К. Вікторин, І. Лаврін, К. Зорян та ін. З 70-х років плідно співпрацював із львівською «Просвітою». Упорядкував альбом «Пам’яті Маркіяна Шашкевича» (1911).

Був безпідставно заарештований органами НКВС. У 1941 р. закінчив своє життя у його катівнях. Місце поховання невідоме.

СУМЦОВ Микола Федорович

Український фольклорист, етнограф, літературознавець і громадський діяч

Народився 18 квітня 1854 р. в Петербурзі у дворянській родині. 1875 р. закінчив Харківський університет і з 1888 р. став його професором. Викладаючи в університеті, він водночас збирає, узагальнює та публікує етнографічні матеріали. 1881 р. вийшла друком праця М. Сумцова «О свадебных обрядах, преимущественно русских», 1891 р. — «Хліб в обрядах і піснях». 80—90-ті роки XIX ст. були плідними в науковій діяльності вченого. Одне за одним друкуються його дослідження: «Наукове вивчення колядок і щедрівок» (1886), «Культурні переживання» (1888—1890), «Писанки» (1891), «Дума про Олексія Поповича» (1894) та ін. У1902 р. побачила світ праця «Очерки народного быта». Цікавим є його дослідження з історії української фольклористики («Сучасна малоруська етнографія», 1893— 1897; «Діячі українського фольклору», 1910).

М. Сумцову належить також низка праць, присвячених творчості українських і російських письменників: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Старицького. І. Манжури, О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова та ін. Тривалий час працював над створенням систематизованої історії української літератури XVII ст. Внаслідок цієї роботи підготував і опублікував монографії про І. Гізеля та І. Галятовського (1884), Л. Барановича та І. Вишенського (1885).

М. Сумцов — укладач «Хрестоматії з української літератури» (1822). У багатьох наукових розвідках ученого український фольклор досліджується в тісному зв’язку із соціально-економічними умовами його виникнення і розвитку.

Подвижницька наукова праця М. Сумцова була високо поцінована вченими світу. Його було обрано членом Чеської Академії наук та мистецтв (1899), а також членом кількох слов’янських наукових товариств. З 1897 по 1919 р. очолював Харківське історико-філологічне товариство. З 1905 р. — член-кореспондент Петербурзької Академії наук, з 1919 р. — Української Академії наук (УАН).

Помер 12 вересня 1922 р. у Харкові.