(1) Про Макса Вебера в колишньому СРСР було відомо дуже мало, але якщо про нього і писали радянські дослідники, то розкривали його праці лише в негативному світлі, оскільки погляди Вебера багато в чому суперечили Марксистсько-ленінській ідеології. Лише останнім часом, в тепер уже українській літературі, почали з'являтися реальні оцінки Веберівських праць, що можуть заслуговувати на нашу увагу. Теперішнє розуміння концепцій Вебера відчизняними спеціалістами практично злилося з західною точкою зору, де Макса Вебера впродовж цілого століття вважають чи не найвидатнішим сучасним дослідником природніх особливостей людини. Його твори як класичні вивчаються в середніх та вищих навчальних закладах усього світу, а ім'я його навіки зайняло належне йому місце серед класиків світової думки. Тепер реальна можливість взнати про цього дослідника з'явилась і у нас в країні, що викликало значний інтерес до веберівських праць, а особливо до його центральної праці -"Протестанська етика і дух капіталізму". Наприклад, в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія" цей твір є обов'язковим для вивчення для студентів практично усіх факультетів, а кафедра політології пропонує його для розгляду навіть декілька разів у програмах різних дисциплін, що допомагає студентам зрозуміти цей твір з різних сторін і з різних точок зору. Але щоб взнати дійсну причину такої популярності робіт цього вченого, необхідно, насамперед, визначити пердумови їх написання і фактори, що формували думку їх творця.

(2) Макс Вебер народився 21 квітня 1864 року в місті Ерфурті

(зараз східна Німеччина). Сім'я в якій ріс Вебер була досить забезпеченою і належала до кагорти товарно-промислової буржуазії та чиновництва, що одразу ж дало хлопцеві багато привілеїв, поставивши його на вищий щабель в соціально-класовій структурі німецького суспільства. А це, в свою чергу, сприяло тому, що Макс отримав змогу ще в юному віці посягнути ті найпередовіші здобутки світової наукової думки, які полонили тогочасне суспільство. Батько Макса приєднався до проБісмаркських націонал-лібералів і виїхав до Берліна, де став спочатку депутатом пруського парламенту, а потім -Рейхстагу. В будинку батька в Шарлоттенбурзі (пригород Берлілна) часто збирались видатні буржуазні лідери епохи Бісмарка: Беннітсен, Мікель, Капп, Хобрехт; видатні представники наукових кіл: Ділтей, Зібель, Трейчке та інші. З самого раннього дитинства юний Вебер оримав можливість під впливом різних наукових дискусій, які мали місце в нього в домі, формувати свій власний погляд на речі, на хід світової історії, на реалії тогочасного життя Німеччини і світу. А, як відомо, висновки кристалізовані в дитячому віці мають вплив на формування подальших думок протягом життя, бо вони є найменш заангажованими, упередженими, на них не в токій значній степені впливає навколишнє середовище, вони виходять лише з особистих відчуттів дитини і керуються лише її природніми інстинктами. В такій ситуації опинився маленький Макс, на якого прямо не "тиснули" ні суспільство, ні батьки і який під впливом різних "дорослих" дискусій формував свій власний світогляд. Хлопець не зазнав такого деструктивного впливу суспільних негараздів на свою свідомість, як його однолітки. Можна сказати, що з ними він зтикнувся тоді, коли вже був достатньо сформований як індивід. Люди, які приходили до батьківського будинку сприяли не лише формуванню свідомості Макса, а й значною мірою допомогли йому в його подальшій академічній кар'єрі.

Ще до вступу в гімназію(1876 р.) Макс Вебер захоплювався творами Геродота, Лівія, Тацита, Ранке, Зібеля, Дройзена, Трейчке. А дальше, в процесі інтелектуального розвитку, він все глибше і глибше вдосконалював свої знання. Так Вебер отримав акодемічну підготовку юриста в Берлінському, Геттингенському, Страстбурзькому, Гейдельберзькому університетах, спеціалізувався в галузі історії і теорії права, але центром його інтересів були проблеми політики в широкому значенні цього слова. Вебер захищає докторську дисертацію в 1889 році і перед ним відкриваються широкі можливості академічної кар'єри. Деякий час він простував викладацьким шляхом, перебував на посадах професорів у Фрейбурзькому, Гейдельському університетів, читав свої лекції в інших навчальних закладах Німеччини - що було великим досягненням для молодого вченого. Крім того, що він читав свої лекції, він написав неймовірно велику кількість наукових праць, важливість яких для суспільства важко недооцінити. Причому ці праці стосувались різноманітних сфер і напрямів наукових досліджень. У них Вебер сформував свою власну концепцію бачення принципів соціального існування і функціонування людства як системи. Ця концепція була взята згодом на озброєння соціологами світу у вивченні особливостей різних суспільств. Але все-таки лише одна з його праць стала справді класичною одразу ж після опублікування - це "Протестантська етика і дух капіталізму". (3)

Ця робота почала публікуватись в 1904 році. Дуже цікавим в історі написиння цієї книги є те, що Вебер написав її після більш ніж п'ятирічного періоду його "наукової бездіяльності". Можливо, саме завдяки такому "затишшю" вченому вдалося впорядкувати свої ідеї і випустити з-під свого пера такий шедевр, який був одноголосне визнаний шедевром світової думки. Але період затишшя звичайно був не єдиним фактором, який сприяв тому, що людство ознайомилось з "Протестанською етикою" . Знову ж таки ми можемо зробити висновок про причини цього вдалого наукового дослідження лише, якщо прослідкуєм в історичному аспекті передумови його проведення.

(а) Макс Вебер народився в середині 19 ст. і його розвиток як людини співпав з важливими змінами в суспільстві і з процесом значного переосмислення людьми всього світового устрою. Після Французької революції 1948 року світ поглинула