Реферат на тему:
Віктор Медведчук – як один з політичних лідерів України
Цей чоловік зумів досягти висот у політиці і бізнесі насамперед завдяки чудовому знанню законодавства. Він зумів довести, що першокласний юрист має шанси перетворитися на "зірку" першої величини не лише на Заході, але й у нашому - такому недосконалому - суспільстві. Починаючи з кар'єри невдахи-адвоката, він пройшов по різних щабелях до посади заступника голови Верховної Ради України - і на цьому не думає зупинятися, бачучи себе Президентом України на виборах 2004 року.
Віктор Володимирович Медведчук народився 7 серпня 1954 року. Його батько, Володимир Нестерович (1918 – 1981), відбував заслання у Красноярському краї за звинуваченням у зв'язках з українським націоналістичним рухом. На засланні він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Фаїною Григорівною (1925 – 1980). Саме там, у Росії, у селищі Почет Абанського району народився Віктор. Через п'ять років там же народився його молодший брат Сергій. У 1962 році родина Медведчуків повернулася в Україну і оселилася у селі Борова Фастівського району на Київщині...
Після закінчення школи Віктор Медведчук попрацював рік експедитором Київського призалізничного поштамту, а у 1972 році поступив на юридичний факультет Київського державного університету ім.Т.Шевченка. У 1973 році стається прикрий випадок: тодішній студент-другокурсник Віктор Медведчук, якого активно задіювали у роботу студентської добровільної народної дружини, на одній із вечірок знешкодив п'яного хулігана і передав його у руки міліції. При цьому хуліганові було нанесено тілесні ушкодження. Затриманий виявився сином одного з партбоссів, і подвиг обернувся для Медведчука порушенням справи проти нього самого ж. Віктора виключили з університету, "затаврували ганьбою" і розпочали слідство. Довести у такій слизькій справі, що ти - не верблюд було дуже важко. Однак після суду справу відправили на дорозслідування і за постановою Генерального прокурора СРСР закрили за відсутністю складу злочину. Віктора поновили у вузі, який він успішно закінчив у 1978 році.
Цей момент є досить показовим, оскільки дозволяє зрозуміти психологію людей, які у ранній юності зіштовхнулися з несправедливістю і зрозуміли: "Моральний кодекс будівника комунізму" є гарною декларацією, але суспільство живе за абсолютно іншими законами. Приятель Медведчука, Григорій Суркіс, у віці 17 років заступився за дівчину на танцях і отримав серйозне поранення обличчя (шрам від бритви залишився на все життя). Злочинець знову-таки не поніс жодного покарання. Ось так ламалася віра в ідеали. Ось так молодь отримувала перші уроки життя, які зводилися до одного резюме: перемагає той, хто має більш гострі зуби. Або більш широкі плечі.
Кар'єра Медведчука-адвоката починалася з не вельми приємних справ. У грудні 1979 року йому довелося стати захисником відомого українського правозахисника Юрія Литвина. Юрій Литвин у своєму останньому слові заявив, що "пасивність мого адвоката Медведчука обумовлена не його професійним невіглаством, а тими вказівками, які він отримав згори як підлеглий". Сам Медведчук стверджує, що за чотири місяці 1980 року написав біля 18 пояснень в КДБ щодо своєї поведінки і того, як він посмів захищати ворогів радянської влади. У жовтні 1980 року (очевидно, для того, аби Віктор Володимирович мав змогу реабілітуватися за "негідну" поведінку на попередньому процесі) йому доручили захист іншого правозахисника - Василя Стуса. Долі обидвох підсудних були заздалегідь вирішені, і адвокат не міг зіграти у подібній справі жодної ролі. Очевидно, це стало другим життєвим уроком для Віктора Медведчука: для Системи людина є нічим; для того, аби вирватися з такого становища, потрібно стати над Системою, мати достатньо грошей, впливів та інших ресурсів, аби бути незалежним від Системи.
Цікаво, що може переживати адвокат, коли люди, яких він захищав, не лише потрапляють у в'язницю, а й гинуть там. Чи відчуває він свою причетність до їхніх смертей? Чи мучать його по ночах жахи? Чи бачить він обличчя цих людей? Чи має докори сумління? Цілком зрозуміло, що Медведчук не міг захистити ні Литвина, ні Стуса, але сама причетність до їхніх процесів мусіла залишити глибоку душевну травму в адвоката-початківця.
...У мордовських таборах з інтервалом в один рік померли обидвоє підсудних, на процесах яких Медведчук виступав як захисник - і Литвин, і Стус...
Виправданням для Медведчука можуть служити лише слова самого Юрія Литвина: "Роль адвоката в таких справах зведено до нуля - це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, коли садять інакодумців".
Із роками приходив досвід. Досвід творив ім'я. Пропрацювавши адвокатом, у січні 1989 року Віктор Медведчук очолив юридичну консультацію Шевченківського району міста Києва. Наступного року він увійшов до правління Спілки адвокатів СРСР. У вересні 1990 року за його ініціативою в Києві відбувся Установчий з'їзд Спілки адвокатів України. Віктора Володимировича обрали президентом САУ.
Отримавши ім'я, Віктор Медведчук вирішив розпочати власний бізнес. Із цією метою він створює Міжнародну адвокатську компанію "Бі.Ай.еМ".
Віктор Медведчук на самому початку 90-их років знайомиться і тісно сходиться з Григорієм Суркісом, Валентином Згурським, Богданом Губським, Ігорем Ляхом, Ігорем Суркісом та Юрієм Карпенком. Разом, спільними зусиллями ця група людей починає працювати над створенням власного бізнесового дітища - концерну "Славутич".
Тепер у Віктора Медведчука з'явилася ще одна ділянка роботи: окрім вирішення спірних питань у суді, він жваво зацікавився нафтою, газом, іншими прибутковими справами. У компанії "Славутич", де кожен із семи директорів мав своє призначення і займався своєю ділянкою роботи, Віктор