Реферат

На тему:

Моцарт Вольфганг Амадей

(1756-1791)

Моцарт Вольфганг Амадей

(1756-1791)

"Якби увесь світ міг почувати силу гармонії." (Моцарт)

Вольфганг Амадей Іоанн Хризостом Теофіль Моцарт народився в Австрії, у місті Зальцбург на березі річки Залках. У XVIII столітті місто вважалося центром музичного життя. Маленький Моцарт рано познайомився з музикою, що звучала в резиденції архієпископа, з домашніми концертами в заможних городян і зі світом народної музики. Батько Вольфганга, Леопольд Моцарт, був одним з найбільш освітчених і видатних педагогів своєї епохи і став першим учителем сина. У віці 4-х років хлопчик уже відмінно грає на фортепіано і починає складати музику. За свідченням одного запису того часу, він буквально за кілька днів освоїв гру на скрипці і незабаром вразив свою родину і друзів батька рукописом "фортепіанного концерту". У шістьох років він уперше виступив перед широкою публікою, а через короткий час відправився в концертне турне в Мюнхен, Аугсбург, Мангейм, Брюссель, Відень, Париж, а потім його родина відправляється в Лондон, де в той час знаходилися найбільші майстри оперної сцени.

Історія музики свідчить про цілий ряд чудесних виступів, якими Моцарт валив своїх слухачів у здивування. Хлопчику було всього 10 років, коли він взяв участь у творі колективної ораторії. Його цілий тиждень тримали в справжньому полоні, відкриваючи замкнені двері лише щоб передати йому їжу чи нотний папір. Моцарт блискуче витримав іспит, і незабаром після ораторії, виконаної з великим успіхом, уражає публіку оперою "Аполлон і Гіацинт".

У 1769 році Моцарт відправляється в турне по Італії. Великі італійські музиканти спочатку з недовірою і навіть з підозрою відносяться до легенд, що оточують ім'я Моцарта. Але його геніальне дарування скоряє і їх. У 14 років він стає членом прославленої Болонской академії та Філармонічної академії у Вероні. Вершини слави Моцарт досягає в Римі. Прослухавши всього один раз у соборі святого Петра "Мизерере" Аллегрі, він по пам'яті записує його на папір. Пам'яттю про поїздку в Італію є опери "Митридат, цар Понтійский" (1770), "Лючіо Силла" (1772), театралізована серенада "Асканіо в Альбе".

Після поїздки в Італію Моцарт створює квартети для струнних інструментів, симфонічні добутки, сонати для фортепіано і твори для самих різних сполучень інструментів, опери "Мнима садівниця" (1775), "Король - пастух".

Молодий композитор , що знав дотепер тільки блискучу сторону життя, пізнає тепер її іншу сторону. Новий князь-архієпископ Ієронім Колоредо не любить музики, не любить Моцарта і все частіше й частіше дає йому зрозуміти, що Моцарт лише слуга, якому покладається не більше поваги, чим будь-якому чи кухарчуку лакею. Залишивши Зальцбург і придворну службу, він поселяється в Мангеймі. Тут він знайомиться з родиною Веберів і здобуває кілька вірних і надійних друзів серед аматорів мистецтва. Але важкі матеріальні турботи, приниження і чекання в прихожих, пошуки протекції змушують молодого композитора повернутися в Зальцбург. По клопотанню Леопольда Моцарта архієпископ приймає назад свого колишнього музиканта, але дає строгу вказівку: його слугам і лакеям (зрозуміло, і Моцарту) публічні виступи заборонені. Однак у 1781 році Моцарту вдається одержати відпустку для постановки в Мюнхені нової опери «Ідоменей». Після успішної прем'єри, вирішивши більше не повертатися в Зальцбург, Моцарт подає заяву про звільнення й одержує у відповідь потік лайок і образ. Чаша терпіння переповнена; композитор остаточно порвав із залежним положенням придворного музиканта й оселився у Відні, де і прожив останні 10 років життя.

Однак перед Моцартом устають нові труднощі. Аристократичні кола відвертаються від колишнього вундеркінда, і ті, хто ще недавно платили йому золотом і оваціями, тепер вважають твори музиканта надмірно важкими, плутаними й абстрактними. А Моцарт тим часом створює шедеври. У 1782 році виповнюється його перша зріла опера «Викрадення із сералю»; улітку того ж року він жениться на Констанції Вебер (композитор Карл Марія Вебер був сином її дядька). Новий творчий етап у житті Моцарта зв'язаний з його дружбою з Йосипом Гайдном (1732-1809). Під впливом Гайдна музика Моцарта знаходить нові крила. Народжуються перші чудесні квартети Моцарта. Але крім блиску, що став уже приказкою, у його творах усі частіше виявляється більш трагічне, більш серйозний початок, властиве людині, що бачить життя у всій її повноті. Композитор усе далі і далі іде від вимог загального смаку, що ставлять перед покірними авторами музики салони вельмож і багатії-меценати. У цей період з'являється опера "Весілля Фігаро" (1786). Моцарта починають витісняти з оперних подмостков. У порівнянні в легкими творами Сальєрі і Паезіелло, витвори Моцарта здаються важкими і проблематичними. Нещастя і позбавлення всі частіше заглядають у будинок композитора, молоді чоловіки не вміють ощадливо господарювати. У цих тяжких умовах народжувалася опера "Дон-Жуан" (1787), що принесла автору світовий успіх. Під час написання останніх сторінок партитури Моцарт одержує звістку про смерть батька. Тепер композитор дійсно залишився самотнім; він уже не може сподіватися, що батьківська рада, розумний лист, а можливо і пряме втручання допоможуть йому у важку хвилину. Після прем'єри "Дон-Жуана" у Празі імператорський двір змушений піти на деякі поступки. Моцарту пропонують зайняти місце придворного музиканта, що належало Глюку (1714-1787). Однак це почесне призначення приносить композитору небагато радості. Віденський двір відноситься до Моцарта як до пересічного автора танцювальної музики і замовляє йому менуети, лендлери, контрданси

для придворних балів.

До останніх років життя Моцарта відносяться 3 симфонії (мі-бемоль мажор,