У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати
Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад
Реферат
Грубий пошук
Точний пошук
Вхід в абонемент
Курсова робота
Дипломна робота
Магістерська робота
Реферат
Контрольні роботи
Реферат
-
Баглюк Григорій
11
раз виявить складності і трагізм становлення української літератури у ХХ столітті.
Отже, звернемось спочатку до матеріалів особової справи Г.Баглюка, яка розкриває предмет нашого дослідження ,так би мовити, “з середини”. У листопаді 1935 року у Татарії Баглюк був повторно засуджений на п’ять років . У матеріалах особової справи, яка знаходиться в архіві Архангельського УКГБ за №5944, і на основі якої укладена для донецьких слідчих органів “Оглядова довідка” (у зв’язку з клопотанням у 60-х роках про реабілітацію Баглюка) про це написано так : “3 февраля 1936 г. особым совещанием при НКВД СССР Баглюк был осужден за троцкистскую деятельность к заключению на 5 лет”. У цьому документі називаються прізвища двох співучасників справи Баглюка —це уродженець Харківської області Крикун Микола Дмитрович і земляк Баглюка —Ємчук Олександр Олександрович ,1912 р. нар., уродженець села Благодатного на Донеччині. Цього останнього засуджено за троцькістську діяльність ще на 3 роки.
Так трапилось, а швидше всього з чиєїсь навмисної волі, у воркутинських таборах було зосереджено сотні учасників ліквідованого у кінці 20-х років троцькістського руху. Там, за свідченнями Г.Костюка, знаходився і син Троцького Сєдов. Сталіністи готували криваву розправу із своїми політичними опонентами, не останню роль серед яких відігравав і наш земляк, колишній прихильник ідей Троцького Григорій Баглюк .
Подальша доля приреченого на смерть письменника так описана в уже цитованій довідці:
“В Архангельске, солидаризируясь с группой троцкистов, объявил голодовку. Активно занимался антисоветской пропагандой. По прибытии в лагерь (не названо який—В.О.) Баглюк продолжал свою контрреволюционную деятельность с троцкистами, отказывался от работы, мотивируя “что это каторжный труд”, выполнять мы не обязаны”. Вел активно агитацию за коллективную голодовку и сам в таковой участвовал с 19 октября 1936 г. по 19 марта 1937 г.”
Участь у голодовці і стала причиною смертельного присуду сумнозвісної “трійки”.
В останній інформації про воркутинський період страждань письменника взнаємо з тієї ж довідки :
“27 декабря 1937 г. тройкой УНКВД по Архангельской области Баглюк был осужден к ВМН—расстрелу за то, что он , отбывая наказание в Ухт. Печ. ИТЛ, систематически занимался контрреволюционной троцкистской агитацией”.
Там же ,в документах слідчої справи, повідомляється, що вирок суду здійснено —Г.Баглюк був розстріляний 1 березня 1938 року.
За протокольно-безбарвними рядками ледь-ледь чи прозирається постать самого письменника, його думки, страждання і муки, на які він свідомо, як це ми бачимо, йшов. Протоколи тогочасного радянського слідства —це гра в одні ворота, безапеляційні звинувачення і жодного слова про катування і муки безвинної людини. І, можливо, ніхто б ніколи не взнав як боровся і загинув Баглюк. Та свідки знайшлись і донесли слово правди до людства.
Безпосереднім очевидцем боротьби Баглюка в таборах був відомий сьогодні український літературознавець зі Сполучених Штатів Америки Григорій Костюк. У його спогадах про перебування в радянських концтаборах є сторінки, присвячені зустрічам з Григорієм Баглюком . На Воркуту Костюк потрапив 23 вересня 1936 року теж із звинуваченням в антирадянській та націоналістичній діяльності. Тут він одного разу і зустрівся з редактором “Літературного Донбасу” і був свідком проведення групою в’язнів (біля 400 колишніх троцькістів, серед яких був і Баглюк) голодовки.
Костюк цього акту не підтримував, бо вважав , що це нічого не дасть, а лише підірве сили і так замордованих і знесилених в’язнів. Ініціатори страйку сподівались добитись поліпшенння умов у їхньому таборовому житті. Але кінець був трагічний: всіх учасників акції було пізніше розстріляно, а багато повмирали під час самої голодовки.
Про свою першу зустріч з Баглюком літературознавець писав:
“Ми потиснули один одному руки, як давні знайомі і друзі … Григорія Баглюка я знав з преси, як молодого, але талановитого прозаїка. Його єдиний роман “Горизонти” заповідав народження талановитого і вдумливого соціяльного аналітика й психолога. За його редаґуванням, двотижневик “Забой” перетворений був у місячник “Літературний Донбас” (1932) і став солідним літературно-мистецьким україномовним журналом Донбасу. І ось цей син робітничого Донбасу, талановитий молодий письменник і редактор впливового журналу, в очах сталінських наглядачів за літературою стає небажаною і небезпечною фігурою...”
Про причини приєднання Баглюка до троцькістів у таборі Г.Костюк розповідає так: “Однаково,—сказав він (Баглюк—В.О.) мені одного разу, — наші шляхи схрестились. Сталін заповзявся знищити і їх і нас(мається на увазі троцькісти і націоналісти—О.В.). Недаремне ж і придумана сталінськими органами терору ота магічна формула “Українсько троцькістсько-націоналістичного бльоку”. Тож протиставлятись насиллю тиранії будемо спільно.”
У спогадах Г.Костюка перераховуються висунуті страйкарями вимоги до табірної і московської влад. Сталін називається у поданому документі “кривавий собака революції” за розстріли старих революціонерів, за перетворення країни у фашистську державу тощо. Вимоги висувались такі:
1.Відокремити політичних в’язнів від карних злочинців. Скасувати привілеї карних злочинців, яких призначали на керівні посади в таборах.
2.Кожному дати роботу за фахом.
3.Харчування повинно бути нормальне незалежно від виробленої норми праці. Праця повинна бути восьмигодинною.
4. В’язні повинні мати право на купівлю харчів і побутових речей у таборовій крамниці в межах свого заробітку.
5.На території табору подружжя повинні мати право жити родинним життям.
6.В’язням надати право на передплату журналів і газет, що виходять у межах Радянського Союзу.
Біля 1000 чоловік почали голодовку й страйк—невихід на роботу. Частина в’язнів оголосила часткову голодовку і страйк...та через кілька днів вони припинили акт непокори і вийшли на роботу. Адміністрація відокремила голодуючих і поставила коло них варту, чекаючи на вказівки з Москви. Голодуючих в’язнів вивезли за межі табору в далеку Сир-Ягу. Там приречених почали годувати примусово. Процедуру штучного годування,—згадує
Сторінки:
1
2
3
4