Реферат - Баглюк Григорій
11

принимал их на станции Кирпичный завод, вёл к старой бане—будке, изнутри в три-четыре слоя обитой одеялами. Там велели смертникам на снегу раздеваться и голыми входить. Внутри их расстреливали из пистолетов. Так за полтора месяца было уничтожено около двухсот человек. Трупы убитых сжигали в тундре.”
    Влада розправилась з людьми, які піднялись в умовах садистського терору на активний протест за свої права. Всі вони були знищені.
Російський письменник не згадує у своїй розповіді про Григорія Баглюка, він, мабуть, не був серед інших політичних зеків надто помітною фігурою. Та завдяки його розповіді останній шлях письменника-земляка набирає реальних і правдивих рис.
   ...Десь серед цих нещасних загинув і наш український письменник-донбасівець Григорій Баглюк.
З’ясовуючи п р и ч и н и тотального винищення українства сталінізмом, радянською владою, Г.Костюк наводить роздуми одного із в’язнів-українців, з яким не можна не погодитись:
“—От, думаю я, чому ми з вами отут сидимо? Ми ж не вчинили жодного злочину. Але нас бояться, нам не довіряють, нас ізолюють і винищують. Чому? Тому, що ми маємо свідомість української людини, яка збуджена революцією, випросталась на весь свій зріст і владно вимагає права на своє буття. Не знаю, може я помиляюсь. Але інакше пояснити не можу. Інших причин не бачу”.
   Що тут можна додати? І ,справді, хіба не прагнули комуністи і троцькісти    ( з ними починав свій свідомий життєвий шлях і з ними закінчував своє життя Григорій Баглюк) через революційний беззастережний порив, терор і насилля удосконалювати життя. Хіба не їхньою волею і зусиллями все це робилося?!
   Прояви запеклих революційних ідей можна знайти і в творчості Г.Баглюка, часто наскрізь пройнятій революційним часто вузькокласовим поглядом на дійсність . Так, зокрема ,в його оповіданні “Розповідь про підсудного” зображено класовий радянський суд, який може простити людині злочин тільки тому, що ця людина пролетар. Але класовий ворог, звичайно, тут не може розраховувати на милість та прощення.
   Свого часу критики відзначили тонко відтворений письменником психологізм переживань героїв твору, уміння автора проникнути в душі ворогів пролетаріату. Та вже через кілька років, волею долі сам письменник відчує на собі “справедливість” неправедного суду, сповна переживатиме “милість” тоталітарного режиму до своїх справжніх і надуманих ворогів.
   Разом з тим ми не можемо не засвоїти на прикладі життєвої трагедії Г.Баглюка ще один урок-науку: без власної держави наш народ приречений довічно на знищення, на асиміляцію іншими державними народами...Такі реалії дійсності.
   У трагічній долі українського шахтарського письменника Григорія Баглюка причини воркутинської і не тільки воркутинської трагедій щільно переплелися. Письменник, революціонер-троцькіст за молодості , активний відроджувач українського слова став жертвою і власної життєвої позиції й обставин бездержавності України. 

---

Сторінки: 1 2 3 4