Він публікує також роботи, присвячені вивченню дожовтневої української літератури: статті «Українська література серед інших літератур світу» (1958), «До питання про періодизацію історії дожовтневої української літератури» (вперше надруковано в 1963р.); зокрема, дослідженню російсько-українських літературних взаємозв'язків: «Шевченко и русская культура» (1939), «Леся Українка і російська література 80 — 90-х років» (1948), «Пушкін і Україна» (1954), «Гоголь і українська література» (1954), «Шляхи розвитку російсько-українського літературного єднання» (1955), «До питання «Іван Франко і російська література» (1956).

Велика кількість робот присячена вивченню творчості того або іншого письменника XIX — початку XX ст., з’являються такі літературознавчі портрети:—     

І. П. Котляревський («Українська література серед інших літератур світу», стаття «Энеида» И. П. Котляревского» (1961));—     

Г. Ф. Квітка-Основ'яненко (стаття «Українська проза першої половини XIX століття (від Г. Квітки до прози «Основи»)» (1960));—     

І. С. Нечуй-Левицький (робота «Іван Семенович Левицький (Нечуй)» (1956 р.));—     

Леся Українка (одна із статей — «Антична драма Лесі Українки («Кассандра»)» — з'явилася ще у 1929р.);—     

Т. Г. Шевченко (праці «Тарас Шевченко» (1939), «Шевченко и мировая литература» (1939), «Шевченко и русская культура» (1939), «Русские повести Т. Г. Шевченко» (1948), «Світове значення творчості Шевченка» (1951), «Шевченко і слов'янство» (1952), «Завдання і перспективи вивчення Шевченка» (1961));—     

Іван Франко (праці «Художня проза І. Франка» (1956), «Франко й індійська література» (1956), «Світове значення Івана Франка» (1956), «Проблеми радянського франкознавства» (1956), «Поезія» (1958) та нарис «Шляхи розвитку дожовтневого українського літературознавства» (1959))—     

Павло Тичина (літературознавчий портрет 1957р.);—     

Максим Рильський (літературознавчий портрет 1960р.).

О. Білецький є також автором статей про Данте, Аду Негрі, Кеведо, Сервантеса, Шекспіра, Свіфта, Вальтера Скотта, Діккенса, Байрона, Уеллса, Рабле, Лесажа, Мольєра, Шатобріана, Гюго, Доде, Жорж Занд, Барбюса, Гете, Бехера, Е. Толлера, Есхіла, Гомера, Лонга, Арістофана, Овідія, Ювенала, Лукреція та ін.; статей про французький романтизм, про сучасну художню літературу на Заході. Дослідження 30-х років «Литература Древней Индии» було лише частково використане в його публікаціях.

В літературно-критичних виступах другої половини 40-х і 50-х років дослідник звертається до творчості таких письменників, як Н. Рибак, В. Владко, С. Скляренко, О. Полторацький, літературознавців М. Гудзія, П. Попова, Л. Новиченка.

Питання розвитку радянської літератури і літературної науки розглянуті в статтях «Завдання української прози...» (1946), «Завдання та перспективи розвитку українського літературознавства» (1957), брошурі «Українське літературознавство за сорок років (1917 — 1957)» (1957).

Проблема специфіки літературно-художньої творчості поставлена в статті «О специфике литературного искусства» (тривалий час вона залишалася в архіві вченого й була опублікована лише 1984р.).

Є підстави говорити про наукову школу академіка Білецького, з якої вийшла ціла плеяда радянських учених-літературознавців і літературних критиків.

Помер Олександр Іванович Білецький 2 серпня 1961р.