Сава Божко - десять місяців. На судовому процесі 29—ЗО травня 1939 року письменник заявив, що п�...

Реферат - Сава Божко

десять місяців. На судовому процесі 29—ЗО травня 1939 року письменник заявив, що попередні свідчення він давав під примусом, тому вони є неправдивими. Та особлива нарада засудила С. 3. Божка до п'яти років ув'язнення у виправно-трудових таборах.. От і опинився письменник в Ухті, працював на шахтах, рубав ліс і прокладав шляхи у вічній мерзлоті.
   У 1943 році, після закінчення терміну ув'язнення, його беруть на фронт спочатку кореспондентом дивізійної, а пізніше фронтової газети. На подив, живим і неушкодженим повернувся в Україну після закінчення другої світової війни. Таке з репресованими письменниками бувало тоді надзвичайно рідко.
   А тепер подумки помандруємо в історичний 1945 рік... Солдати-переможці повертаються із Західної Європи додому, серед (них нагороджений бойовими медалями капітан Сава Божко). Та до столиці, куди він відразу поїхав шукати рукопис роману «До моря», його не пустили. Як пояснили йому «компетентні органи», колишнім ворогам народу (а саме таким був вирок суду) заборонено проживати в столицях республік та в обласних центрах...
   Як же складалася доля письменника. далі? Це можна простежити за обліковою карткою гірника шахти ім. Димитрова м. Димитрового Донецької області: «Основная профессия — писатель-журналист. С 18.02-1946 года работал по найму уборщиком породы. С 3.06.1946 г. — газомерщиком. Расчет по болезни 7.03.1947 г. Судимость 1938—1943 ст. им. Московского особого совещания. п. Николаев А. С. за политику заглазно».
   Як бачимо, колишньому репресованому не знайшлося місця ніде, крім виснажливої роботи в шахті. Наступні події, власне останні дні життя Сави Захаровича Божка простежуються зі слів його близьких, зокрема померлого не-щодавно Петра Пилиповича Божка, племінника письменника. Зморений тяжкими роками таборів, пекельними роками війни, важкою шахтарською працею, виснажений психічно, вирішив він повернутись у рідне село, мабуть, відчуваючи близьку кончину... Та по дорозі у Крутоярівку, заслабнувши, потрапляє до лікарні села Слов'янка (недалеко від рідного села), де 27 квітня 1947 року помирає. Похований був письменник на краю села. Сьогодні на його могилі стоїть скромний пам'ятник із викарбуваними словами: «Український письменник Сава Божко. 1901—1947».
   У 1960 році рідні нашого земляка одержали реабілітаційну довідку такого сухого канцелярського змісту:

«Міністерство юстиції Української РСР
Херсонський обласний суд

ДОВІДКА

Справу у звинуваченні Божка Сави Захаровича, який до арешту працював у Херсонському педінституті викладачем давньої історії, переглянуто у Президії Херсонського обласного суду 24 серпня 1960 року.
Постанова Особливої наради при НКВС СРСР від 29 жовтня 1939 року у відношенні Божка Сави Захаровича відмінена, справа припинена, і він реабілітований
Заст. Голови Херсонського Обласного суду Л.ПІДВИСОЦЬКИЙ»

Ім`я письменника повертається до народу. У школі № 12 міста Красноармійська завдяки багаторічній літературно-краєзнавчій пошуковій діяльності вчительки української мови і літератури Божко Надії Григорівни створено музей письменника-земляка. Там зібрано свідчення про трагічну, але разом з тим високу долю людини, що любила життя і свій рідний край.

Сторінки: 1 2 3