Реферат - Спиридон Черкасенко
15

часто бавиться.
Як бачимо, проникливий погляд письменника помічає негаразди  шахтарського суспільства не лише на рівні виробничо-побутових стосунків дорослих. Він всебічно досліджувати причини негативних явищ, які виростають із дитячих стосунків, дитячого виховання.
В інших оповіданнях («Яма», «Сашків кінець») ми зустрічаємо ті ж картини безрадісного життя шахтарів. Обидві розповіді закінчуються трагічно — смертю дітей з різних, але обумовлених соціальними причинами, умов.
Як уже відзначалося, одним із перших в українській літературі С. Черкасенко звернувся до зображення психологічного  стану тварин: вони страждають, мовчки спостерігають за людською зневагою до себе, розкриваються у своїй поведінці як активні діючі особи. Треба сказати, що до середини минулого століття більшість навіть вчених людей вважала, що тваринний світ існує за своїми законами, далеко відмінними від людських. Багатьом здавалася образливою  думка, що людина і тварина єдині за своїм походженням. І тільки висунення Ч. Дарвіном ідеї про спільність причин появи на землі людини і тварини значно змінило такі уявлення. Різко стало змінюватись ставлення  людства до «братів наших менших», і в першу чергу це виявилось у художній літературі, у творах Л. Толстого («Холстомер»), А. Чехова («Каштанка»), Е. Сетон-Томпсона («Розповіді про тварин») та ін.
В оповіданнях  С. Черкасенка «Воронько» та «Безпритульні» поруч з людьми тонким словесним пензлем змальовує художник страждання і загибель тварин.  Це на лише привертає нашу увагу до їхньої долі, але й примушує замислитись над причинами людської жорстокості, над необхідністю бути милосерднішими.
В оповіданні “Воронько” письменником розкрита трагічна доля коня, який ще молодим лошаком був спущений людьми до підземелля шахти. Тут він втратив здоров'я від постійної вологи. Люди ж відплатили йому за багаторічну  працю  невдячністю: його хворого і вже непотрібного підняли на поверхню. Від довгого перебування у темряві на денному світлі кінь осліп... Про стан Воронька, його  переживання ми взнаємо не лише зі слів автора і наглядача конюха Архипа. Волею авторської уяви ми проникаємо у думки тварини, у її оцінки того, що з нею відбувається... Твір кличе людей бути уважнішими до чужих страждань. Бо ми живемо в одному світі, разом і під одним сонцем.
Близьким за тематичною спрямованістю до «Воронька» є оповідання «Безпритульні». Тут автор продовжує паралельно відтворювати життя людини, безбатченка хлопчика Китьки (Микити), і собаки Кудли,  цуценята якої гинуть під час повені. Проникливо-гуманний погляд письменника на життя викликає у читача співпереживання. Страждання тварин і людей від жорстокості чи неуваги інших людей доповнюють невеселу картину  шахтарського краю.
В ряді своїх оповідань письменник звертається до зображення інтелігенції шахтарських селищ. Героями цих творів є інженери, штейгери, вчителі, професійні революціонери. Досліджуючи донецьке суспільство, автор датально вивчає і цей прошарок суспільства, причетних до гірничого життя. Інколи інтелігенти зображуються людьми глибоких, проникливих, часто ліричних почуттів. Вони трагічно відчувають невідповідність суспільного життя і краси степової української природи (образ штейгера в оповіданні «Весна»). Гострим, навіть авантюрним сюжетом позначено ряд оповідань із життя інтелігентів-революціонерів.  Так,  в оповіданнях «Лаборантка» і «Що сильніш» розповідається про вбивство революціонерами визискувача шахтарів штейгера і військового офіцера, що прибув усмиряти шахтарський  бунт. Треба відзначити, що ідея революційної боротьби, крайні революційні методи щодо зміни державного ладу не сприймаються в оповіданнях як щось необхідне і неминуче у розв'язанні соціальних протиріч.  Автор прагне об'єктивно проаналізувати мораль і настрої  революціонерів, не прикрашаючи  їхньої часто жертовної долі. Бо, врешті-решт, письменницький витвір не керівництво до суспільних дій, а художня література.
Канонізація революційних діячів відбулася в літературі дещо пізніше, вже за радянського часу, коли кривавий революційний терор було беззастережно визнано єдино правильним шляхом соціального  визволення трудящих.
Оригінальним майстром слова виявив себе С. Черкасенко й у драматичному  жанрі. Бурхливе життя у шахтарському краї вимагало від  письменника творів з активною дією і позицією героїв. Саме такими стали етюд «Повинен»,  драма на п'ять дій «Хуртовина» і поетична драма «Казка старого млина».
Перші дві речі написані автором під впливом гострих революційних подій на Донбасі у 1905—1907 роках.  Письменник глибоко,  переконливо передає обстановку на шахтах: доведений до відчаю  трудовий люд змушений був взятись за зброю. В етюді «Повинен» — невеличкому драматичному творі — розповідається про загибель під час розстрілу страйкуючих робітників молодого шахтаря. Глибоко вражає невідворотна переконаність юнака у боротьбі з існуючим ладом. Навіть  загроза смерті не зупиняє його.
У драмі «Хуртовина» письменник широко  розгортає картини життя шахтарів, основної верстви населення, інтелігенції. П'єса розкриває обстановку у революційний  час, дає відповідь: чому суспільство дійшло до трагічної ситуації, коли тільки пролита кров може вгамувати пристрасті... Це, перш за все, нестримна жадоба  багатих шахтовласників до збагачення за рахунок визиску шахтарів. Так, майбутній зять хазяїна Тарана, управитель шахти Голубицький, проголошує на адресу робітництва: «...наш шахтар не тільки має на хліб, а й на горілку, і це шкідливо одбивається на самих шахтарях, а також на підприємстві. Од сього і вибрики всякі...» Нерозуміння, а швидше всього небажання розуміти проблеми простого трудового  люду призводять до вбивства робітниками хазяїна шахти і спалення маєтку.
Отже, С.Черкасенко прагне підійти до соціальних проблем шахтарського суспільства з різних сторін, прагнучи об’єктивності в оцінках явищ, неупередженості у висновках.
У «Казці старого млина» письменник залишається  відданим реалістичному зображенню життя, але відчутним стає його прагнення до узагальнюючих, філософських мотивів, образів-символів.
Місцем дії у драмі є широкий південно-український степ, напередодні і під час його освоєння підприємцями. Тут автор скористався власними враженнями від баченого в дитинстві  південноукраїнського степу, а також використав історію перетворення  донецького дикого поля в промисловий шахтарський  край. Критики свого часу відмічали вплив на С. Черкасенка «Лісової пісні» Лесі Українки. Як і геніальна поетеса, Черкасенко ставить філософську проблему єдності людини і природи, притягує увагу суспільства до екологічної загрози у промислових центрах.
Відтворює  письменник тут і мотив гострої боротьби між робітниками

---

Сторінки: 1 2 3 4 5