турбували джерела національного нігілізму, споживацтва, злочинної байдужості, «культ підсмаженого поросяти з хроном», руйнування моральних цінностей, оказбнення духовного життя людини, доля жінки-тру-дівниці (Єлька Чечіль і її мати, Вірунька Баглай, Шпачиха), тур-бота дітей про старих батьків та інші проблеми, які окреслюва-лись пунктирно (наприклад, питання про чистоту рідної мови — лист безграмотного хлопця з армії до €льки або відсут-ність паспортів для селян з позиції сьогодення — як викриття «сільського рабства» в тодішньому СРСР).
Таке розмаїття філософських, моральних, етичних, історич-них, соціальних, екологічних мотивів засвідчило поліфонічність твору. Можна також говорити про емоційно-настроєве багато-голосся роману (ліризм, мажорність, мінорність, гумор, іронія тощо) як визначальну рису неповторного авторського стилю. «Собор» за жанровими ознаками дослідники називають про-блемно-філософським романом, бо автор не просто аналізує аб-страктні морально-етичні категорії. Його передусім хвилюють проблеми духовності сучасників, пошуки ними сенсу буття, пи-тання про історичну пам'ять і наступність поколінь, джерела на-ціонального нігілізму, споживацтва, злочинної байдужості в став-ленні до національних святинь і природи.
Роман складається з 26 розділів, двох вставних новел «Чорне вогнище», «Бхілайське вогнище». Основне місце дії — робітни-че селище (передмістя) Зачіплянка над Дніпром. Центральною віссю роману є собор, навколо якого розгортаються основні події і який займає певне місце у долі кожного з героїв. Час основної дії автор окреслює вказівкою — це 1963 рік, проте є в романі й ретроспекції (повернення часу назад) — у часи Великої Вітчиз-няної війни (2-й розділ, народження Миколи Баглая, спогади про війну у 6-му розділі), у період громадянської війни («Чорне вог-нище»), у козацьке минуле XVIII ст. (історія створення собору); хронологічні межі твору розширює й передісторія Єльки (Олени Чечіль).
Динаміка розгортання сюжету не € надто швидкою: події роз-гортаються повільно, нема інтригуючих поворотів, автор зосе-реджений на розкритті внутрішнього світу героїв, осмислення ними минулого, сучасного, майбутнього. У кожного з персонажів роману своє розуміння смислу буття. У Миколи Баглая нічний собор викликає думки про людське призначення на землі: «І піс-ля тебе прийдуть, житимуть на цій Зачіплянці люди іншого складу, інших професій, кібернетики які-небудь, астронавти... Ким ти будеш для них? З яким почуттям тебе спом'януть? Кажуть, що інстинкт смерті є нібито визначальним в житті людини. Ніби все диктує страх перед невідомістю, перед тайною зникнення... Та чи так це? Чи не більше мусить лякати живучого те, що проіснувати він може безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни пустоцвітом?
Не одне покоління молодих українців училося за цією емоцій-но наснаженою книгою, як треба любити рідну землю. Тому мож-на не сумніватися: у новій історії України талановите слово Оле-ся Гончара, його громадська діяльність, чесна й мужня письменницька позиція знайдуть найвище пошанування.
У 2005 р. Президент України присвоїв Олесю Гончару зван-ня Герой України (посмертно).
ОСНОВНІ ТВОРИ:
Романи «Прапороносці», «Тронка», «Собор», «Людина і зброя», «Циклон», «Твоя зоря».
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Усе для школи: Українська література: програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести: 11 кл. —К., Львів, 2001.
2. Сверстюк Є. Собор у риштованні.// Дивослово.—1998.— № 5.
3. Гуменний М. Олесь Гончар: Книга для вчителя.—К., 1991.