—правом власності на землю. Батько застерігає Саву, що при такій його поведінці він може залишитися без власної ниви. Тому в свідомостГСави визріває план: якщо залишитися єдиним си-ном, то батькова земля перейде йому в спадок, що б там не було. Письменниця поступово, але неухильно обґрунтовує можливість злочину, акцентуючи на відповідних психічних якостях Сави. Той без будь-яких хвилювань міг застрелити зайця чи птаха, вбити без будь-якої потреби, отже, звикав до пролиття крові. Докори брата
Михайла за зв'язок із злодійкуватою Рахірою розлютовують Саву, до того ж і Рахіра заявила парубкові, що без землі їхнє щастя не-можливе. Тепер Сава опинився перед вибором. Щоб не втратити Рахіри, він іде «стежкою» біблійного Каїна, зважившись на страш-ний злочин братовбивства. Трагедія одним махом зруйнувала роди-ну Федорчуків, принесла всім нечувані страждання.
З головною темою влади землі пов'язана тема солдатчини, до-сліджувана в повісті у традиційному річищі, прокладеному народ-ними піснями, творчістю Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Юрія Федьковича, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. Звістка про «цісарську службу» приголомшила Івоніку. Щоб відкупити сина Михайла, свою єдину надію, він продає воли, дає хабаря уря-довцеві, та все ж не врятовує Михайла від солдатчини. Важко пе-реносить службу парубок: «Щохвилі чути — там один умер, тут побив кінь якогось на смерть... Там якийсь стратився... Ми нічого іншого як собаки!» — гірко скаржиться батькові Михайло на свою недолю. Кобилянська з винятковою силою психологізму передає виболене впродовж багатьох поколінь ставлення українського се-лянства до служби в арміях чужих йому держав. Тому Івоніка не вірить словам чиновника, що цісарське військо допоможе юнакові побачити світ і набратися «науки». Батько серцем відчуває, що віддати сина в солдати означає «стратити його», якщо не наза-вжди, то на довгі роки, означає приректи його на страждання.
І хоча темі землі було присвячено дуже багато творів, як в укра-їнській, так і в світовій літературі, саме в «Землі» всебічно роз-крито характер процесу мислення хлібороба, тільки в цьому творі вперше висвітлене його нелегке життя в триєдиному вимірі — Со-ціальному, національному й психологічному.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
Повісті «Людина», «Земля», «В неділю рано зілля копала», «Царівна».
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Слово зворушеного серця. Щоденники. Автобіографи. Листи. Статті та спогади. —К-, 1982.
2. Гундорова Т.А. Неоро-мантичні тенденції творчості О. Кобилянської//Радянське літе-ратурознавство. —1988.—№ II.
3. Погребенник Ф.П. Ольга Кобилянська. — К., 1988.
4. Дорошко А. Влада землі — зло чи благо. //Слово і час. —1992. —№ 8.
5. Ковальчук О. Письмен-ницька позиція в повісті О, Кобилянської «Земля»// Українська мова і література в школі. —1993. — № 2.
6. Усе для школи: Українська література: програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести: 10 кл. —К-, Львів, 2001.