МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ
(1864—1913)
Михайло Михайлович Коцюбинський! народився 17 вересня 1864 р. у сім’ї дрібного урядовця у місті Вінниці.
У дитинстві Михайло пробував складати українські пісні на взірець народних, написав російською мовою велику повість з фінського життя. У 1875—1876 pp. він навчався у народному училищі в м. Барі, потім у Шаргородеькому духовному училищі. Захоплювався читанням творів українських, російських і зарубіж-них класиків, вивчав філософські твори Феєрбаха і Фур'є. Про-тягом 1881 — 1882 pp. жив у Кам'янці-Подільському, де зблизив-ся з групою молодих семінаристів, ентузіастів-народників.
Повернувшись до Вінниці, Михайло заробляв приватними уроками, заснував нелегальний гурток молоді, учасники якого чи-тали заборонені твори Чернишевеькогр, Добролюбова, Салтикова-Щедріна, Некрасова. Поліція обшукала квартиру Коцюбин-ського і занесла його ім'я у списки «неблагонадійних».
У 1884 р. Коцюбинський написав оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіе світ, а невченіе тьма». Наступного року поліція вдруге обшукала квартиру Коцюбинського. Знайшли два: примір-ники забороненого «Каталога книг для систематичного чтения № саморазвития». Цього року він написав оповіданн» «21 -го груд-ня, на ввєденіе», працював приватним учителем у родині свяще-ника в селі Михайлівка Ямпільського повіту. Помер* його батько.
У 1887р. він написав вірші «Як раннім: морозом; побитії кві-ти:..», «Як променем щастя...», «Марусі Н.» та іні. Займався, гае-рекладами а польської мови, був обраний гласним до Вінницької міської думи на чотири роки.
У 1890 р; уперше в львівському журналі «Дзвінок» надруко-ваний вірш Коцюбинського «Наша хатка». Він перекладав укра-їнською мовою твори Достоєвського, Міцкевича, Ожешко. На-писав статтю «Життя українців по малих містах. З українського Поділля».
У 1891 р. склав іспити при Вінницькому реальному училищі й одержав посвідчення народного вчителя. Вчителював у с. Ло-патинцях на Вінничині. Написав оповідання «Харитя», «Ялин-ка», «П'ятизлотник», повість «На віру», статтю «Яків Куха-ренко».
Протягом 1892—1895 pp. письменник працював у Молдавії чВ комісії по боротьбі з філоксерою. Вивчав життя бессарабських молдаван. Написав твори «Ціпов'яз», «Маленький грішник», «Хо», «Для загального добра», «На кр_илах пісні». Згодом пере-їхав на роботу в кримську філоксерну комісію. Знайомився з жит-тям кримських татар. Одружився з Вірою Дейшею. Написав опо-відання «Пе коптьор».
У 1897р. Коцюбинський працював уЖитомирі в газеті «Во-лынь», редагував розділ «Хроника», надрукував кілька статей під рубрикою «Свет и тени русской жизни». Наступного року він пе-реїхав до Чернігова. Одержав посаду діловода в Чернігівській земській управі. Написав оповідання «Відьма». У 1899р. львів-ське видавництво «Українсько-руської видавничої спілки» над-рукувало першу-збірку оповідань М. Коцюбинського «В путах шайтана», у 1900р. він перейшов на посаду статистика в Черні-гівському земстві. Зблизився із соціал-демократами. Вийшла збірка оповідань «По-людському».
У 1901р. письменник написав оповідання «Лялечка», а 1902р. став членом Чернігівської архівної комісії, написав но-вели «На камені», «Цвіт яблуні». Оповідання «Fata morgana», що стало першою частиною однойменної повісті, та збірка опо-відань «Поєдинок», були написані в 1903р. У 1904р. письмен-ник вийшов з членів Чернігівської архівної комісії. Написав опо-відання «У грішний світ», «Під мінаретами».
На зборах Чернігівської громадської бібліотеки у 1905 р. Ко-цюбинський виступив з промовою проти утисків цензури. Виїхав того ж року за кордон на лікування. Відвідав Німеччину, Італію, Австрію, Швейцарію. У 1906 р. письменник був обраний головою чернігівського товариства «Просвіта». Написав новели «Сміх», «Він іде!» Протягом 1907—1908 pp. були написані новели «Не-відомий», «Persona grata», «В дорозі», «Intermezzo», «Як ми їздили до Криниці», реферат «Іван Франко». Під час лікування на острові Капрі у 1909 р. Коцюбинський познайомився і здру-жився з М. Горьким, написав новелу «Дебют». У 1910р. пись-менник закінчив роботу над другою частиною повісті «Fata mor», написав оповідання «Що записано в книгу життя». Вдруге виїхав лікуватися на Капрі. Зустрівся з М. Горьким. З його ініціативи видавництво «Знание» надрукувало російською мовою перший том «Рассказов» М. Коцюбинського.
У 1911 р. письменник організував літературні «суботи» з чер-нігівською творчою молоддю. Виїхав на Буковину в с Криворів-ню, де збирав матеріал для повісті «Тіні забутих предків». «Това-риство прихильників української науки» призначило Коцюбинському довічну пенсію, він залишив роботу в земстві. У Львові вийшов четвертий том творів письменника — збірка «Дебют». У 1912р. на Капрі письменник написав оповідання «Подарунок на іменини», «Коні не винні». У березні повернувся в Україну. Відвідав Криворівню, написав останні твори «Хвала життю», «На острові». Лікувався в Києві.
Михайло Коцюбинський помер 25 квітня 1913р. Похований у Чернігові на Болдиній горі, в гаю Троїцького монастиря"над Десною.
У літературі М. М. Коцюбинський дебютував віршем «Наша хатка», але першими звернули на себе увагу його оповідання про. дітей та для дітей — «Харитя», «Ялинка», «Маленький гріш-ник», повість «На віру». Коцюбинський стояв на шляху мистець-ких пошуків, розширення жанрово-тематичної системи та ідейно-художніх розв'язок. Це помітно у творах кримсько-молдавської тематичної групи («На камені», «В путах шайтана», «Для за-гального добра», «Під мінаретами»). Від захоплення етнографіз-мом, через поглиблене психологічне трактування образів («Цвіт яблуні») і художньо-психологічний аналіз («Intermezzo»), він приходить до неоромантизму в «Тінях забутих предків» і потуж-ної стильової течії — імпресіонізму.
Перу М. Коцюбинського належать довершені, філігранно опрацьовані твори, що складають національну класику й збагачу-ють світову літературу: «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Він іде», «Сміх», «Подарунок на іменини» та інші.
Шедевром стала новела М. Коцюбинського «Intermezzo». Твір розпочинається посвятою: «Присвячую Кононівським по-лям» та переліком незвичайних дійових осіб: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, За-лізна рука города. Людське горе. Однак «Intermezzo» залиша-ється не драматичним, а епічним твором. За жанром «Intermez» — лірико-психологічна поема в прозі, написана в імпресіо-ністичній