ЛУПІЙ Олесь Васильович - поет, прозаїк, драматург. Народився 28 березня 1938 року в с. Нова Кам’янка Жовківського р-ну на Львівщині. Після закінчення філологічного факультету Київського державного університету (1961) працював у редакціях газет “Молодь України” та “Літературна Україна”, редагував альманах “Поезія”. Із 1991 р. – відповідальний секретар Спілки письменників України, заступник голови СПУ.

У 1994 р. за роман “Падіння давньої столиці” та повість “Гетьманська булава” удостоєний Національної премії України імені Т.Шевченка. заслужений діяч мистецтв України (1998 р.)

Перша збірка віршів “Віник юності” вийшла в 1957 р., потім – ще сімнадцять, серед яких найвідоміші: “Майовість”, “Перевал”, “Довголіття бджоли”, “Кольорами предків”, “Зелене весілля”, “Золоті еклоги”, а також “Милява”, “Грань”, “Нікому тебе не віддам”, “Чоловіки не відчувають болю”, “Лицарі помсти”.

За сценаріями О.Лупія поставлені художні фільми “Багряні береги”, “Малуша”, “Данило – князь Галицький”.