ПАНАС МИРНИЙ
(1849—1923)
Справжнє ім'я — Панас Якович Рудченко.
Панас Мирний народився 13 травня 1849р. в родині бухгал-тера повітового скарбництва в Миргороді на Полтавщині. У сім'ї дотримувалися патріархальних звичаїв, вели натуральне госпо-дарство, багато працювали, не гордували селянами, домашньою челяддю, не відгороджували від них своїх дітей.
Навчався майбутній письменнику початкових школах Мирго-рода та Гадяча, за старанність ї відмінні успіхи щороку нагоро-джувався «похвальними листами».
У1862 р. Панас закінчив Гадяцьке повітове училище. З 1863 р. почав служити в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. У віль-ний від служби час захоплювався літературою, усною народною творчістю. У 1869,1879 pp. його брат Іван Білик друкує частину зібраних Панасом фольклорних творів у збірниках «Народні південноруські казки». У 1871р. Панас переселився до Полтави, працював у губернській скарбниці; писав вірші, прозові твори, наступного року надрукував свій перший вірш «Україна» в жур-налі «Правда» за підписом Панас Мирний; у цьому ж журналі опубліковано його перший прозовий твір-оповідання «Лихий по-путав». Письменник починає роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Протягом 1870—1880 pp. Панас Мирний створив цикл «образків з життя» під загальною назвою «Як ведеться, так і жи-веться». У 1874—1885 pp. надрукував оповідання, повісті, рома-ни: «П'яниця», «Лихі люди», «Повія», «Лови», «Морозенко», драма «Лимерівна».
Робота над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» була закінчена ї надіслана до друку в 1875 р. У Петербурзі розпочали друкувати твір, та робота припинилась, бо вийшов указ, за яким заборонялось видання книг українською мовою.
У женевському журналі «Громада» у 1877 р.опублікована по-вість «Лихі люди».
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» надрукований в Женеві в 1880 р. Виданню твору сприяв М. Драгоманов — ві-домий український критик, громадський і культурний діяч.
У 1897 р. Панас Мирний написав повість «Лихо давнє й сьо-гочасне» (де лихо давнє — це кріпацтво, а сьогочасне — це по-реформене безземелля і голод). У 1903 р. — роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» був надрукований в Росії під назвою «Про-паща сила» на сторінках журналу «Киевская старина», через два роки твір вийшов окремим виданням, письменник став одним з організаторів і керівників журналу «Рідний край». У 1909р. Панас Мирний написав останній оригінальний твір-нарис «Робо-та», де, оглядаючи своє минуле, підкреслював: «Ні, не слава... поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, І вона оповила мою душу чарівними снами й підбурювала думки до ро-боти».
Після загибелі в Першій світовій війні старшого сина Віктора і мобілізації до діючої армії середнього сина Михайла письменник перебував у пригніченому стані.
У 1918 р. за його участі в Полтаві було організоване видавни-че товариство «Зірка», яке друкувало книжки для школярів.
Панас Мирний помер 20 січня 1920р., похований у Полтаві.
У 1939 р. у Полтаві відрито музей письменника.
Творчу діяльність Панас Мирний починав як поет. Все своє життя він повертався до поезії, наголошуючи, що вона допомагає йому осмислювати навколишню дійсність, щоб потім писати про-зу. Та все ж таки в українську літературу Панас Мирний увійшов неперевєршеним майстром прози. Помітним явищем у літератур-ному процесі стала повість «Лихі люди», яка в 1877 році була надрукована за кордоном і ввозилась в Україну нелегально. В ній уперше було показане розмежування в середовищі інтелігенції. Письменник сміливо наголошував, що «лихі люди» — не рево-люціонери, а ті, хто намагається врятувати занепадаючу систему. Та справжню письменницьку славу принесли Панасу Мирному два великі романи: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і «Повія». Хоча слави письменник ніколи не шукав. Характерний такий ви-падок. У квітні 1892 р. відбулася прем'єра драми Панаса Мирно-го «Лимерівна». У головній ролі — Марія Заньковецька. Ви-става закінчилася під бурхливі оплески, багато разів підіймали завісу. Зачарований грою геніальної актриси, зворушений до сліз, Панас Якович у шалених оваціях забув свій кодекс: не розкрива-ти, берегти таємницю псевдоніма — і під вигуки публіки «Автора! Автора!» піднявся на сцену. Перед здивованими очима пере-важної більшості глядачів стояв знайомий багатьом трохи зніяковілий і розчулений колезький радник П.Я. Рудченко. Або такий випадок: у 1915р., на 66-му році життя, П.Я. Рудченко одержав багато привітань. Його вшановували як талановитого й сумлінного, високого за рангом чиновника. А в цей же час пол-тавська жандармерія розіслала циркуляр про розшук неблагона-дійних осіб, серед яких значився і Панас Мирний.
Провідною темою в творчості майстра було викриття лиха давнього (кріпацтва) і сьогочасного (напівкапіталістичної і напів-кріпацької дійсності). Це питання порушене і в романі «Хіба ре-вуть воли, як ясла повні?»
Цікавою була історія написання твору. Минуло кілька місяців потому, як П. Рудченко переїхав до Полтави, багато часу відбирала робота, тому на необхідне для митця знайомство з навколишньою дійсністю часу майже не було. Тому Мирний дуже любив службо-ві відрядження, які надавали таку можливість. Навесні 1872р. Панас Мирний перебував у службовому відрядженні. Під час по-їздки з Полтави до Гадяча хлопчик-візник розповів йому жахливу історію селянина Василя Гнидки, який вирізав сім'ю заможного козака, за що був засуджений до каторжних робіт. Особа Гнидки так зацікавила митця, що він весь час у своїх думках повертався до почутого. Під враженням цієї розповіді він пише нарис «Подо-рож з Полтави до Гадяча». Письменник доходить висновку: «На мій погляд, Гнидка — безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побуту,— пригніченого усяким панством... — де все стало і
