України. У ве-ресні 1939 р. спалахнула Друга світова війна. Поета не покида-ють тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору. Восени 1941 р. юнаклобуваву Києві, мріючи про віднов-лення української державності. Та боротьба була нерівною: на-цисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенхаузен. Так передчасно обірвалося життя ві-домого вченого-археолога і талановитого поета Ольжича.
22 липня 1944 р. Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі як одержав повідомлення про загибель сина Олега. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі..
Багато творів Олесь написав для дітей: «Ялинка», «Поєди-нок», «Рак-рибалка», «Вовченя»,. «Іменини», поеми «Грицеві курчата», «Водяничок»; драми-казки, інсценізації за українськи-ми народними казками. Відомий Олександр Олесь і як перекла-дач: казки В. Гауфа, «Пісня про Гайявату» Г. Лонгфелло,, арабські казки, та інше. Він є автором драматичних творів «По дорозі в Казку», «Над Дніпром», «Ніч, на полонині».
Добірка віршів .«Минуле України в піснях. Княжі часи» була створена поетом: восени 192,0 року, коли Українська Народна Республіка зазнала поразки. Ці вірші є поетичною оповіддю про минуле українського народу, про князів Київської Русі, про їхню мудрість, любов до рідної землі, хоробрість та мужність.
Олександр Олесь ніколи не стояв осторонь тих процесів,, які. від-бувались у його країні, навіть перебуваючи в еміграції. Виступаючи, в передреволюційній атмосфері" в лавах молоді і разом з нею відчу-ваючи, всім своїм єством! приливи й відливи революційної енергії, поет свідомо хотів віддати своє слово в службу революційному від-родженню, свого народу «О слово! Будь мечем моїм!»,— пише він в поезії: 1907р. Слова: «Будь мечем моїм» Олесь хотів поставити й заголовком своєї другої, книги,, що. містила поезії 1907 і 1908 p., в котрих особливо сильно відбивались громадські настрої. Але в то-дішніх цензурних умовах такий заголовок був неможливий.
Трагедію революційного проводиря і маси-юрби з її інерцією і вульгарним скептицизмом або. так званим здоровим розумом, глибоко відчувши: її в тодішніх відносинах, поет відтворив у своїй драматичній поемі «По дорозі в Казку», найбільшому і,, мабуть, чи не найкращому своєму творі, написаному у 1912 році. В-сим-волічнім образі шукання стежки в глухому лісі Олесь зумів про-зоро й сильно представити складний шлях пошуку ідеалу життя, з гіркотою демонструючи трагічну суперечність між духовністю, мрією і жорстокістю,, прагматизмом, обмеженістю пригніченого лихом: натовпу; переходи, до віри й обожнювання вождя під його самопевним покликом; короткий революційний пафос і раптовий упадок при перших проявах слабкості й вагання «вчителя». Без-перечно, такий сюжет не може не викликати асоціації з поемою І. Франка «Мойсей», де ізраїльський народ, шукаючи шлях до обіцяної Богом землі, також легко зрікається свого лідера, втра-тивши віру в світле майбутнє.
Через кілька років Олександр Олесь ще раз звернувся: до цієї теми, що, глибоко його займала,— в гарній поезії «Ле-бідь», де знов-таки символічно показав поводиря, який тільки ціною власної крові зумів відкрити своїй «зграї» шлях до «світ-лого майбутнього»:
На болоті спала зграя лебедина, Вічна ніч чорніла, і стояв туман... Спало есе навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран...
Але невірним було б вважати, що лірика Олександра Олеся складається суто з поетичних творів суспільно-політичної темати-ки. Адже його пейзажна та інтимна лірика варта не меншої уваги, ніж громадянська. Твори поета декламували гімназисти й студенти, на літературних вечірках, а відомі композитори Микола Лисенко, Яків Степовий, Кирило Стеценко, Станіслав Людкевич клали їх на музику. Так, ьаприклад, поезія «Чари ночі» стала улюбленою народною піснею «Сміються, плачуть солов'ї!». Вона сприйма-ється як гімн юності, пісня коханню, як уславлення органічної єд-ності життя людини та природи. Святковий бенкет весни, коли «уся земля тремтить в палких обіймах ночі, лист квітці рвійно ше-лестить, траві струмок воркоче», природно відтінює «летючу мить життя» людини, нагадує, що життя тільки «єдина мить». А звідси й заклик забути хоч на якийсь момент «сум, думки і горе», влити струмінь власної душі в буйне, «шумляче море» життя природи.
В поезії «Любов» автор майстерно розкриває внутрішній світ закоханого юнака, вдається до різних прийомів, щоб передати гли-бину його переживань. Блакитна ніч така неповторна, бо, як уяв-ляється юнакові, чекала на прихід його коханої. Герой перекона-ний, що прозора «срібна мла», якою все оповите, не випадкова, адже «ніч ясна убралася для тебе, для тебе й срібло розлила».
Отже, Олександр Олесь — неперевершений автор інтимно-особистісних та громадянських мотивів, один з найкращих продо-вжувачів справи Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та інших корифеїв української літератури.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
Збірка «З журбою радість обнялась», «Княжа Україна», дра-матична поема, «Ніч на полонині», драматичний етюд «По дорозі в Казку».
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Петров В. Проблема О. Олеся// Українське слово: Хресто-матія української літератури та критики: В 4 кл. Кн. 1.—К-, 1994.
2. Неврлі М. Олександр Олесь. Життя і творчість.^К-, 1994.
3. Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поезія Олеся і спроба нового її трактування // Зеров М. Твори: У 2 т. Т. і.— К., 1990.