найкращий про-довжувач традицій європейської літератури, зокрема творів «Батько Горіо» Бальзака, «Любий друг» Мопассана, «Кандід» Вольтера, які він саме тоді й перекладав. Роман «Місто» пере-конав критику в тому, що письменник «цікавиться не людством, а людиною». Ця, на сьогодні цілком прийнятна характеристика, звучала далеко не позитивне в той час, коли в літературі виро-блявся курс на уславлення колективізму, а психологізм зневажав-ся як традиція «дрібнобуржуазна», як вияв ворожої ідеології.
«Місто», хоча й широко читалося, зокрема молоддю, уперед-жено викривалося й паплюжилося в пресі. Починалося з того, що автор «дивиться на світ крізь вузькі щілинки рафінованого інтелігентського світогляду», а доходило до висновків, що «книж-ка антирадянська», бо в ній не показано «змички робітників і се-лян», а головний герой — «безмежний індивідуаліст, обиватель-міщанин з куркульською ідеологією». Та все було навпаки: індивідуалізм, конформізм, взагалі, міщанство з'являлися у тво-рах В. Підмогильного не від авторської «інтелігентщини» чи «дрібнобуржуазного естетства», а від того, що письменник, до-скіпливо вивчаючи реальне життя, чуттям художника розпізнавав отруйні метастази в душах людей і намагався застерегти від них незміцнілий суспільний організм.
Отже, роман Валер'яна Підмогильного «Місто» став не тільки помітним, але й надзвичайно важливим явищем в українському мис-тецтві. Насамперед — це перший справді урбаністичний роман в українській літературі. Не менш важливим у його творчій спадщи-ні був роман «Невеличка драма», закінчений у 1929 р. Цей твір ор-ганічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого «Вальдшнепами» М. Хвильового, «Майстром корабля» І.О. Яновського, «Робітними силами» М. Івченка. Та боротьба з «попутниками» набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з'явитися лише в журнальній публікації («Життя і революція».— 1930.— № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмос-фера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932—1933 pp. впали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в бага-тьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шля-хом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
Романи «Місто», «Невеличка драма», повісті «Остап Шаптала», «Повість без назви», оповідання «Добрий Бог», «Син», «Історія пані Ївги».
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Усе для школи: Українська література. 10 клас.випуск 11.
2. Історія української літератури XX ст.: Кн.перша/ за ред. В. Дон -чика.—К.: Либідь,1998.
3. Шерех Ю. Людина і люди («Місто» Валеріана Підмогильного) // Ю.Шерех. Не для дітей.—Нью-Йорк, 1964.
4. Мовчан Р. Проза Валер'яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль. // Дивослово.—2000.—№1.