продиктовані офіційною політикою та ідеоло-гією. Був М. Рильський і автором «Пісні про Сталіна» («Із-за гір та з-за високих»...), що співалася передусім завдяки вдалій, з на-ціонально-фольклорним забарвленням, музиці Л. Ревуцького. Помітно звузивши сферу своєї поетичної духовності — з її тема-тичного поля випало майже все інтимно-особистісне, переважно в його непростих, драматичних аспектах — М- Рильський тим часом зумів визначити в 30-х роках як основну тему своєї поезії — тему патріотизму. В подальших передвоєнних збірках — «Київ» (1935), «Літо» (1936), «Україна» (1938), «Збір виногра-ду» (1940) — М. Рильський уже постає офіційним поетом комуністичної системи. «Рабом системи» поет залишається і в повоєнній творчості, у цьому переконують назви збірок: «Чаша дружби» (1946), «Вірність» (1947), «Мости» (1948), «Братер-ство» (Ш50), «Наша сила» (1952), «Сад над морем» (1955).
У роки Великої Вітчизняної війни його поезія почала відро-джуватися, зазвучала по-новому,, справді натхненною мовою: збірки «Слово про рідну матір» (1942), «Мандрівка в молодість» (1942—1944), «Неопалима купина» (1944) і багато інших. У по-воєнні десятиліття в житті поета настали трагічні часи: безжаль-но несправедлива критика, відкрите політичне гоніння. Творче відродження поета припадає на пам'ятну «відлигу» в житті сус-пільства, що почалася в середині 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в житті М. Рильського— «Троянди й виноград» (1957), «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959), «В затінку жайворонка» (1961) та ін. Збірка «Тро-янди й виноград» була однією з тих поетичних книжок, які від-кривали новий періоду розвитку всієї української літератури. Вся вона осяяна отим світлом, що характеризувало лірику «Синьої далечіні», кращі твори Рильського неокласицистичного етапу його творчості. Через символічні образи троянд і винограду гли-боко й поетично розкрито радість повнокровного буття людини, мудро показано, в чому полягає сенс, глибина її щастя:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне.
У щастя людського два рівних є крила;
Троянди й виноград — красиве і корисне.
Образом поезії «Третє цвітіння» дослідники характеризували творчість поета на схилі літ. Сам Рильський ось як розкриває сут-ність цього образу: «Так лагідний той час садівники зовуть, коли збираються у понадморську путь лелеки й ластівки». І далі, як це притаманно поетові, виділяються й інші подробиці осені: золо-тяться на ниві «сузір'я кіп», «ллється дзвін коси серед густих отав» тощо. Саме цієї пори зацвітають втретє троянди. Ці деталі готують філософський, правда, не позбавлений і світлої іронії, висновок поета:
Отак подивишся — і серце аж замре,
А надто як воно уже, на жаль, старе —
Чи то підтоптане… Держімо у секреті,
Чому ми, друже мій, цвітіння любим трете!
Ці поезії чутливо відгукнулись на нові явища суспільної само-свідомості, ідеї гуманізації, «олюднення», душевного «відігріван-ня» людини й суспільства після доби репресій, повернення по-чуття людяності, краси, добра — ці провідні мотиви разом із довірливими освідченнями самого автора, з його нелегко набути-ми філософським досвідом і «пам'яттю серця» створюють чисту, живлющу й надзвичайно гуманну духовну атмосферу «завер-шальних» книг.
Як учений і критик М. Рильський багато зробив для осмис-лення історії літератури та її сучасного досвіду. Перу поета на-лежать також праці з фольклористики, мистецтвознавства, мо-вознавства (лексикографії та стилістики української мови), теорії перекладу. Визнання наукових та літературних досягнень поета відбилось в обранні його академіком АН УРСР(1943) та АН СРСР (1958). Він був головою правління Спілки письменників України, обирався депутатом Верховної Ради СРСР, очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
Поет помер 24 липня 1964 р. після тяжкої хвороби (рак).
Різноманітність і багатство творчої спадщини майстра — не-звичайні. Вже після смерті М. Рильського було видано книжку його ранньої новелістики «Бабине літо» (К-, 1967) — новели, оповідання, етюди. Вагому спадщину залишив М. Рильський в галузі літературно-художньої критики, літературознавства та фольклористики. Наприкінці 80-х років завершено найповніше 20-томне наукове видання його творів.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
Збірка «На узліссі», «Під осінніми зорями», «Синя дале-чінь», «Крізь бурю й сніг», «Тринадцята весна», «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін», «Троянди й виноград», «Далекі не-босхили», «Голосіївська осінь», «В затінку жайворонка».
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Новиченко Л.М. Поетичний світ Максима Рильського. У 2 кн. К., кн.1 — 1980, кн. 2 — 1993.
2. Ільєнко І. Жага: Труди і дні Максима Рильського,—К., 1954.
3. Стеценко О. Тема ко-хання в творчості Рильського//Дивослово.—1995.—№ 10—11.