Проте... Роман "Хлібна ріка" надійшов до читачів у роки голоду: завершувався 1932-й безхлібний рік, надходив ще страшніший - 1933-й. Дійсність, до якої прагнув наблизитися у своїх творах О.Слісаренко, виявилася протилежною. Саме тому письменник почав усе частіше засиджуватися над архівними та історичними матеріалами. Він заглиблюється в третє та четверте тисячоліття до нашої ери, планує приступити до написання історичного роману про скіфів та греків-колоністів. Пишучи ці твори, він міг лишатися самим собою й не виступати в ролі ілюстратора "великого перелому", трагічним наслідком якого стали напіввимерлі села. Однак здійснити свої творчі задуми, навіть попри доведену лояльність, письменнику не судилося.

29 квітня 1934 року до Харківського будинку письменників "Слово" під'їхав чорний автомобіль. У квартиру № 34, де мешкав Олекса Андрійович, постукали… Не допомогли письменникові навіть написані на тему дня романи, які вщент розвінчували міжнародних терористів, славили непримиренну класову боротьбу та оспівували перші кроки колгоспного будівництва. "Ворогом народу" став колишній громадський обвинувач процесу СВУ.

На першому етапі допитів Слісаренко "зізнався" в приналежності до підпільної контрреволюційної організації, яка ставила за мету повалення Радянської влади і встановлення фашистської диктатури на Україні. Через два місяці після арешту О.Слісаренко відмовився від цих "зізнань", заявивши, що дав їх під фізичним впливом слідчого, втративши контроль над свідомістю і перебуваючи в стані моральної прострації. Після цього почалося тривале добування від Слісаренка зізнань у найтяжчій, як думається, "вині": приналежності до "Вапліте". Письменник не заперечував своїх зв'язків із цією організацією і дав їй таку характеристику:

"Тоді я на цю групу дивився як на приховане націонал-демократичне угрупування, а тепер розглядаю її як групу, котра могла бути первинним осередком фашистської організації… Єдиним моїм політичним виступом проти цієї групи був виступ на процесі СВУ, в якому я в своїй промові підкреслив роль хвильовизму як продовження СВУ, поставивши знак рівності між Хвильовим і літературною групою СВУ на чолі зі Старицькою-Черняхівською".

На суді О.Слісаренко ще раз відмовився від своїх попередніх зізнань про участь у контрреволюційній організації, але це вже нікого не цікавило. За вироком Військового трибуналу Українського військового округу О.Слісаренка позбавили волі на 10 років, прав - на 3 роки, "без конфискации имущества, в виду отсутствия такового". Письменника заслали до одного з соловецьких концтаборів. 3 листопада 1937 року його розстріляли.

Твори: Бунт (1964); Чорний ангел (1990).