Так доверши ж до краю тую зраду, Розбий, розсій нас геть по цілім світі, Тоді либонь журба по ріднім краю Навчить нас — де і як його шукать. Тоді покаже батько свому сину На срібне марево удалині. І скаже: «Он земля твого народу! Борись і добувайся Батьківщини, Бо прийдеться загинуть у вигнанні Чужою-чуженицею в неславі».

І, може, дасться заповіт новий, І Дух нові напише нам скрижалі.

Але тепер? Як маємо шукати Свого народу землю? Хто розбив нам Скрижалі серця, Духа заповіт? Коли скінчиться той полон великий, Що нас зайняв в землі обітованній? І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон? /**(1904)**/ Тверда, переконлива віра в людину, в її високе покликання, торжество християнських істин — головний рушій творчості геніальної дочки українського народу. Те, що колись спекулятивно охрещували як революційність, насправді було палким прагненням якнайскорішого утвердження справжніх моральних цінностей як у конкретно взятій людині, так і в суспільстві загалом.

Ця переконаність не була декларативним проповідуванням догм, а грунтувалася на знанні Духа, що відкривається лише обраним раз на сто років.

** /*Як я умру, на світі запалає*/ /*Покинутий вогонь моїх пісень,*/ /*І стримуваний пломінь засіяє,*/ /*Вночі запалений, горітиме удень.*/ /**Леся Українка.**/

** Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності... Її поезія — то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна. /**І.Франко.**/

** Інтереси Лесі Українки були дуже широкі: поезія, драматургія, проза, літературна критика, публіцистика, історія, етнографія й фольклор, музикознавство. В усіх цих різноманітних ділянках духовного життя україн-ського народу вона стояла на рівні передових ідей свого часу. /**.Білецький.**/

** Її твори були не для загального розуміння і вподобання. /**О.Пчілка.**/