Наступним визначним твором у доробку Яновського став роман «Вершники» який по-своєму продовжував, а почасти й «тлумачив» твір «Чотири шаблі». У «Вершниках» кожний герой дістав точну політичну характеристику (петлюрівець, де-нікінець, махновець, більшовик...) Уже в першій новелі «По-двійне коло» дія розгортається досить драматично: у революцінній боротьбі один проти одного виступили брати Половці, які не жаліли братських життів у бажанні відстояти свої полі-тичні погляди — і по черзі на землю летять голови Половців (денікінця Андрія, петлюрівця Оверка, махновця Опанаса), цю їх «стинають» один одному рідні брати. Непереможним зали-шається тільки більшовик Іван Половець, що цілком «узгоджу-валося» з розвитком пореволюційної історії, але водночас по-вівало на читача неприхованою нелюдською жорстокістю. Суть тієї жорстокості «пояснив»:Іванові комісар Герт: мовляв, бра-товбивча вакханалія зчинилася тому, що брати були хоч і одно-го роду, та не одного класу. Діяли, отже, закони класової бо-ротьби, суть яких висловив той же комісар Герт: «... рід розпадається, а клас стоїть».

Мотив розпаду людського роду, що почався з революцією, це лише один мотив «Вершників», бо роман був своєрідним комп-ромісом з офіційною критикою і тому написаний ідеологічно пра-вильно: є тут і провідна роль більшовицької, партії, і перемога червоного прапрра, і оспівування героїзму комуністів. Але твір все ж таки не такий однозначний, бо за перемогою червоноармій-ця Івана Половця явно вбачаються схвильовані роздуми самого Яновського: автор не підтримує кривавої різні, хоч вона нібито й виправдовується світлим майбутнім. Адже як може будуватись майбутнє після прокляття рідного брата, після порушення про-стої батьківської заповіді: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують .згоду».

Композиційно роман складається з .восьми новел, які не пов'язані єдиним сюжетом, але поєднані головною авторською настановою: показати через внутрішній світ героїв історичну не-обхідність перетворення земної світобудови. У кожній новелі персонажам надається роль символів. Символічний Іван Поло-вець у новелі «Подвійне коло»; символічне світло випромінюють його батьки в «Шаланді в морі» і безіменний листоноша з «Лис-та у вічність»; символічні також образи комісара Данила Чабана («Дитинство»), командира полку Чубенка («Чубенко — коман-дир полку»); ватажка загону «двох босих сотень» Шведа («Ба-тальйон Шведа») та і я. Вони представлені автором у поетичному ключі, в ключі глибокого психологічного драматизму відтворені ситуації, в яких вони діють. Це справжні лоеми не лише про роз-пад, а и про збереження роду й творення добра на землі (батьки братів Половців), про красу українського степу і неба («Дитин-ство »), про людську витривалість і жадання свободи («Лист у вічність», «Чубенко — командир полку»). Втілюють вони в собі людське й національне прагнення героїв збудувати кращий світ на землі. Розвинута у «Вершниках» романтична форма художнього освоєння життя зіткнулась у другій половині 30-х pp. із рядом пе-решкод. Найголовніша з них— «офіційне» утвердження на Пер-шому з'їзді письменників СРСР методу соціалістичного реалізму. Романтизмові в ньому відводилася прислужницька роль пафо-су — уславлення кожного кроку радянської історії.

Ю. Яновський — це ще одна трагічна постать в українській літературі. Талановитий майстер, який фактично за десять років молодого життя створив свої найкращі твори, що збагатили нашу літературу, решту часу був змушений виправдовуватись і підлаштовуватись під настанови кабінетних посередностей і писати на замовлення. Але незважаючи на гоніння з боку критики, спадщи-на письменника здобула широке визнання читачів. Його твори двічі виходили п'ятитомними виданнями. Кращі з них перекладені багатьма мовами, опубліковані в Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції.

ОСНОВНІ ТВОРИ:

Збірка нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря», збірки оповідань «Мамутові бивні», «Кров землі», повість «Байгород», романи «Майстер корабля», «Дочка прокурора».

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Мовчан Р. Неоромантична проза Юрія Яновського: «Май-стер корабля», «Чотири шаблі» //Дивослово. — 2001. — №7.

2. Смолич Ю. Злигодні Юрія Яновського // Сучасність.— 1971.— № 7—8.

3. Лист у вічність: Спогади про Юрія Янов-ського. — К-, 1980.

4. Панченко В. Юрій Яновський. Життя і творчість. — К., 1988.

5. Кіноспадщина Юрія Яновського. — К-, 1987.

6. Юрій Яновський // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. / За ред. В.Г. Дончика. — К., 1998. — Кн. 1.

7. Юрій Яновський // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 4 кн. — К., 2003. — Кн. 2.