Події Української національної революції 1917-1920 років та боротьби за відродження Української держави пов'язані з ім'ям голови Української партії Соціалістів-революціонерів, видатного політичного діяча, члена Української Центральної ради, публіциста, поета, вченого, доктора соціології Микити Юхимовича Шаповала.

У Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України зберігається особовий фонд М.Ю. Шаповала, який налічує 259 справ зі 1907-1932 роки.

Короткі відомості про життя вченого

М.Ю.Шаповал прожив тяжке життя, насичене бурхливими подіями історії України 1917-1920 років та часів перебування в еміграції. Це життя знайшло відображення в автобіографіях та спогадах М.Ю.Шаповала, що зберігаються у фонді.

1. Як зазначав сам фондоутворювач у своїй автобіографії1, він народився 26 травня 1882 року у с. Сріблянці, Бахмутського повіту на Катеринославщині. Початкову освіту він одержав 1898 року у Комишувацькій 2ох - класній школі у Бахмутському повіті, 1900 року М.Ю.Шаповал закінчив Новоглухівську урядову лісошколу, одержавши кваліфікацію лісовода. У молоді роки він служив в армії з 1903 року по 1906 рік. У 1907 році М.Ю.Шаповал був заарештований за політичну неблагонадійність та ув'язнений до Варшавської цитаделі. Після ув'язнення вступив до Харківського університету, але через переслідування поліції та скрутні матеріальні умови переїхав до Києва. 1908-1910 роках М.Ю. Шаповал займався літературною працею у різних виданнях, редагував місячник "Українська хата". Набуття М.Ю. Шаповалом професійної освіти лісовода давало змогу працювати йому за цим фахом. У своїй автобіографії він зазначає, що 1911-1917 роки він працював лісничим у лісових господарствах М.І. Терещенка2. У цій роботі виявився організаційний талант М.Ю.Шаповала. У лісах М.І. Терещенка він збудував лісопильницький завод, стружкову і паркетну фабрики, запровадив велике культурне лісове господарство, ведучі лісову торгівлю та керуючи трьома заводами. За часів Першої світової війни 1916 року М.Ю. Шаповал був закликаний Київським Військово-промисловим комітетом працювати головним управителем Трубачівських підприємств, які будувалися за його проектами та за його безпосередньою участю.

Політична діяльність Шаповалова М.Ю.

З початком революції 1917 року М.Ю. Шаповал поринув у політичну діяльність, він був обраний членом Центральної ради, 28 березня 1917 року обраний членом та товаришем голови Київської земельної управи, признаний Київським повітовим комісаром Тимчасового Уряду. Фахова ліснича освіта дала йому змогу з жовтня 1917 року обійняти посаду директора лісотехнічно-економічного відділу лісового департаменту в уряді України та голови Крайового управління лісового Комітету. З 2ого грудня 1917 року по 16 січня 1918 року М.Ю. Шаповал в зв'язку з обранням Центральною радою був її Генеральним секретарем та Міністром пошти та телеграфу Української Народної Республіки в кабінеті В. Винниченка3. М.Ю. Шаповал був співавтором 4ого універсалу Центральної ради. У квітні 1918 року він був заарештований німцями під час розпуску Центральної ради. До уряду гетьмана Скоропадського знаходився в опозиції і був одним з організаторів протигетьманського перевороту. Автобіографічні спогади М.Ю.Шаповала подають дуже стислу інформацію про події 1917-1918 років, в основному обмежуючись перерахуванням посад, на яких він працював. Стисло також описується період еміграції у Чехословаччині.

З грудня по лютий 1919 року М.Ю.Шаповал брав участь в уряді директорії (кабінет Чехівського), де був міністром земельних справ. Ним був підготовлений закон про замки і про ліси4. У спогадах висвітлюються чіткі політичні позиції цієї людини, М.Ю. Шаповал зазначає, що він був прихильником самостійної соборної соціалістичної України5. З 1919 року розпочинається новий етап життя і діяльності М.Ю.Шаповала - період еміграції. У лютому 1919 року він вийшов з уряду і виїхав до Галичини. Тут він заснував соціалістично-революційний комітет і вів пропаганду за Українську Соціалістично-трудову республіку, за що був заарештований Урядом Петрушевича, згодом був звільнений на вимогу робітників Станіслава і вимушений їхати за кордон6. 1919 року він виїжджає до Чехословаччини і розпочинає там політичну діяльність на підтримку українців в еміграції. Тут він очолює Український Громадський комітет, 1922 року засновує Українську Господаревну Академію, в якій працювало 80 професорів та навчалося 600 студентів. У 1923 році за ініціативою М.Ю.Шаповала утворюється педагогічний інституту на 150 студентів, ним організовані також інші освітні установи - Українська гімназія на 120 учнів, Спілка робітників і селян, у школах якої навчалося 700 селян і робітників. 1924 року за безпосередньою участю М.Ю.Шаповала утворено Український Соціологічний інститут, першим ректором якого він був.

Навчання на історико-філологічному факультеті Харківського університету, великий практичний досвід у керівництві підприємствами і політична діяльність допомогли М.Ю.Шаповалові стати вченим-соціологом.

Основні внески вченого до фонду з соціологічних питань.

У його особовому фонді зберігаються 84 справи, які включають рукописи його наукових праць з політичних та соціальних питань7. Ці праці присвячені таким проблема: діяльність Української партії соціалістів-революціонерів, програми визволення та відродження України, зокрема "Засади Української визвольної програми", "Велика революція і українська визвольна програма"8, аграрне питання, проблеми історії України, питання війни і миру, взаємовідносини Західної та Східної України, Польщі і України, України і Росії, проблеми українців в еміграції, доля галицького, волинського селянства. Вивчаючи українську дійсність і український народний соціалізм М.Ю. Шаповал був послідовним противником більшовизму, який розглядав як шкідливе явище9.

У фонді також зберігаються лекції М.Ю.Шаповала з соціології, психології, логіки, інструкції, плани та проекти різних установ, складені М.Ю.Шаповалом, рецензії11, бібліографія творів М.Ю. Шаповала, його нотатки на політичні теми, нотатки про СРСР та УРСР, присвячені історії України13, записні книжки, цитати та виписки з літератури з історії, етнографії, права, рецензії на статті М.Ю. Шаповала. Фонд