своїй землі?
Який ми гріх вчинили проти
Духа,
Що він зламав свій заповіт
великий,
Той, взятий з бою волі, заповіт?
Так доверши ж до краю тую
зраду,
Розбий, розсій нас геть по цілім світі,
Тоді либонь журба по ріднім краю
Навчить нас —
де і як його шукать.
Тоді покаже батько свому сину
На срібне марево удалині.
І скаже: «Он земля твого народу!
Борись і добувайся Батьківщини,
Бо прийдеться загинуть
у вигнанні
Чужою-чуженицею в неславі».
І, може, дасться заповіт новий,
І Дух нові напише нам скрижалі.
Але тепер? Як маємо шукати
Свого народу землю?
Хто розбив нам
Скрижалі серця, Духа заповіт?
Коли скінчиться той полон
великий,
Що нас зайняв в землі
обітованній?
І доки рідний край Єгиптом
буде?
Коли новий загине Вавилон?
(1904)
Тверда, переконлива віра в людину, в її високе покликання, торжество християнських істин — головний рушій творчості геніальної дочки українського народу. Те, що колись спекулятивно охрещували як революційність, насправді було палким прагненням якнайскорішого утвердження справжніх моральних цінностей як у конкретно взятій людині, так і в суспільстві загалом. Ця переконаність не була декларативним проповідуванням догм, а грунтувалася на знанні Духа, що відкривається лише обраним раз на сто років.
*
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
Леся Українка.
*
Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності... Її поезія — то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна.
І.Франко.
*
Інтереси Лесі Українки були дуже широкі: поезія, драматургія, проза, літературна критика, публіцистика, історія, етнографія й фольклор, музикознавство. В усіх цих різноманітних ділянках духовного життя україн-ського народу вона стояла на рівні передових ідей свого часу.
.Білецький.
*
Її твори були не для загального розуміння і вподобання.
О.Пчілка