Народився Іван Малкович 10 травня 1961 року на Косівщині в селі Березові Нижньому. Здобув музичну та філологічну освіту: закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музичного училища (1980),та філологічний факультет Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.

Займається видавничою діяльністю, зокрема докладає чимало зусиль для популяризації української книги для дітей та молоді. Став засновником першого в Україні приватного видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Першою дебютною книгою поета стала збірка «Білий камінь»,видана у 1985 році, що одразу ж привернула увагу критиків.

Наступні збірки «Ключ» (1988),»Вірші»(1992),»Із янголом на плечі»(1997),засвідчили про Малковича не тільки як про поета, а про становлення його як історичної особистості, що внесла вагомий внесок у становлення літератури вісімдесятих.

Відгуки критиків стосовно творчості Малковича були неоднозначні і суперечливі. Це пояснюється трохи незвичним для широкого читацького загалу умовно-асоціативної манери письма автора. Адже письменник з діда-прадіда гуцул, характерною рисою для яких є забобонність, язичницькі ввірування, що тонко переплелися з християнським вченням, і це стало самобутністю його творчого почерку.

Малкович, як поет, створив свій власний авторський стиль на основі перлин місцевого фольклору, античних міфів, релігійних засад, що виділило його серед інших поетів –сучасників як поета із особливим і унікальним талантом.

У поетичній творчості Івана Малковича провідне місце посідає естетичність ,моральні загальнолюдські цінності. Творче і життєве кредо поет висловив у вірші із однойменної збірки «Із янголом на плечі».На думку поета ,кожна людина у своєму житті здійснює важку і довгу подорож, мандрівку, у якій її підстерігає небезпека бути поглинутим «сірим Буднем»- життєвими повсякденними труднощами, які можуть зламати основне в людині-її дух, життєву наснагу .Йдеться про одвічне протиборство в людській душі добра і зла, питання здаватися чи боротись, правильності вибору та прийняття рішення. Використовуючи елементи різкої колористики, символізм, у «Із янголом на плечі»,поет зумів передати в одному вірші все значення людських цінностей .

В оформленні даної збірки не випадково переважають білі, світлі тона - білий колір споконвіку вважається кольором чистоти, святості ,непорочності .Це з першого погляду відтворює та передає ідейний задум твору –ангела охоронця ,як символа оберігання, Божої присутності.(Ангели або янголи ,за Біблійними оповідями-істоти зовні схожі на людей, з білими крилами та надприродніми можливостями ,не обмежені в часі та просторі, призначені для оберігання ,захисту людини).

Краєм світу ,уночі,

При Господній при свічі

Хтось бреде собі самотньо

Із янголом на плечі

Розмірковуючи над сенсом життя, про виконання свого людського призначення, поет називає людську істоту неозначеним узагальненим займенником «хтось».Контекстуальні умови для цього створює насамперед лексико - семантичний мотив життєвих випробувань . Його створюють образні умови: край світу ,ніч сірий маятник життя, Ірод мировий. Їх уживання супроводжується виникненням нових смислових обертонів ,що постають на основі асоціативних зв”язків .

За першим з аналізованих образів постає поняття невідомого ,а тому і небезпечного простору.»Краєм світу, ніч» актуалізує уявлення про темінь;семантику руйнування та нищення підтримує і художньо-історичний образ Ірода-за Святим Письмом ,цар юдеїв щоб зберегти свою владу винищував малят. що і зробило йаго постать в літературі уособленням зла, безжальності ,смерті.»Виє Ірод мировий»- формула всепоглинаючого закону смерті, що вичікує на кожного.

Із концептом обмеженості біологічного часу висвітлене художнє утворення «сірий маятник життя».Маятник-деталь годинникового механізму, спонукає задуматись про швидкоплинність часу, про доцільність його використання, тому що «з усіх втрат, втрата часу-найдорожча».З цього можна зробити висновок, що автор не тільки високоморальна особистість ,але і людина із тонким власне особливим мисленням.

Епітет «сірий» підкреслює звичність, буденність днів ,що швидко минають. Сірий маятник життя -«кривава математика ,що закладає умови нашого існування».Це робить людину вразливою, беззахисною, потребуючою опіки, мов дитя. «Дитя буття»,як ніжно називає Малкович у своїх творах людину:

Йде в ніде, в не вороття.

Йде лелійно, мов дитя.

І жене його у спину

Сірий маятник життя

Цікаво, що за Карлом-Густавом Юнгом, для архетипу дитини притаманні мотиви покинутності. Семантичну дитинність підсилено підкреслюють новоутворення «лелійно» (від дієслова леліяти-ніжити ,пестити.)Тут проведена автором паралель запозичень із язичницьких міфів : Лель -божок-покровитель дітей. Прикметник лелійно вжитий в переносному значенні-тобто підступно, зухвало, ховаючись за маскою дитячої безпомічності, «жене…у спину сірий маятник життя».

Йде в ніде-цим словосполученням автор підкреслює абсурдність людського існування, адже «все йде до свого кінця».Поетичний текст випромінює імпульси тонкого ліризму, насиченого співчуттям до людської істоти.

Зберегти янгола- охоронця- озночає залишитись вірним своїм принципам, зміцнити віру, духовність, зв”язок з рідними коренями, не зрадити себе.

А він іде і йде ,хоча

Вже й не дихає свіча

Лиш вуста дрижать гарячі:

Янголе, не впадь з плеча.

Вірш насичено дієсловами руху ,і це створює динамічні враження і актуалізує поняття «життєвий путь».За допомогою синонімічного ряду дієслів йти ,брести, вештатись, тинятись ,поет створює експресію гіркої, іронічної долі. Підкресюється знову ж значимість людського обов”язку, місії:

Щоб не вештався вночі,

При Господній при свічі

Щоб по світі не тинявся

Із янголом на плечію

Уважне читання лірики Малковича переконує в тому, що їй притаманний складний умовно-асоціативний характер. Поет схильний до езоцентричного письма, тобто такого, що містить глибинний, прихований смисл.Не рідко він вдається до алогічних поєднань несумісних понять ,які спонукають читача творчо мислити та самому віднаходити заховані складні асоціативні образи.

Так,у вище сказаному куплеті вірша ,у глибинному його значенні митець підняв важливу і потрібну тему-доцільне використання часу, використання по призначенню даних і подарованих Богом можливостей. «Можливостями»,безпосередньо ,виступає свіча-символ світлих,