Розраховувати на Едисона не доводилося. Інакшим виявився Джордж Вестингауз, глава піттсбургської фірми «Вестингауз Електрик», винахідник знаменитого гальма, а також безлічі електричних пристроїв, досвідчений ділок. Не прив'язаний до постійного струму (як був душею і бізнесом прив'язаний Едісон), він відмінно розібрався в усьому, що обіцяє струм перемінний. З'явившись у лабораторії Тесли, Вестингауз відразу взяв бика за роги: —

Пропоную за ваші патенти мільйон готівкою плюс патентні відрахування! —

Добре,— сказав Тесла.— Відрахування — по долару з кінської сили. —

По руках! Чек і контракт отримаєте через кілька днів.

У цій угоді проявилися два великих характери, два інженери, наділені даром передбачати розвиток техніки, які сміливо довірилися одне одному, які стоять вище дріб'язкової комерційної обережності і прискіпливої деталізації. Сума винагороди за винахід була за тим часом рекордною: Вестингауз купив відразу сорок винаходів по 25 тисяч доларів за кожне і запросив Теслу переїхати в Піттсбург — стати на рік консультантом фірми з впровадження цих винаходів у виробництво. Тому що у власній компанії Теслі все рівно доводилося час від часу займатися такими турботами, він вирішив пожертвувати Вестингаузу рік свого часу.

Але в Піттсбурзі Теслі довелося мати справа вже не з самим Джорджем Вестингаузом, винахідником, здатним зрозуміти іншого винахідника, а з інженерами фірми, в яких були свої задачі, свої технічні уявлення та норми, що вважалися непорушними. Зокрема, Тесла доводив, що найбільш вигідна частота 60 циклів за секунду, а інженери звикли до 133 циклів і теоріям Тесли вірити не бажали.

І Тесла поїхав назад у Нью-Йорк, відмовившись від запропонованих йому 24 тисяч у рік, від прекрасної лабораторії. Тесла згодом був радий, довідавшись, що в Піттсбурзі проектування пристроїв за його ідеями не зупинилося, а частота 60 герц прийнята в США як стандартна, але в Нью-Йорку він знову був вільним. Там за чотири роки він подав сорок п'ять заявок і по всіх одержав патенти.

З двох лабораторій на П'ятій авеню сипалися винаходи, що дивували світ.

Вестингауз, який впроваджував винаходи Тесли, переводив американську енергетику на електричні рельси, це вимагало великих капіталів. На жаль, починання Вестингауза співпали з черговою економічною депресією, й незабаром його компанія опинилася в тисках финансових труднощів. Фінансові воротили зажадали, щоб Вестингауз відмовився від деяких проектів і зобов'язань, що, на думку воротил заважали «оздоровленню» фірми. І в першу чергу — від сплати Теслі обтяжливого долара з кінської сили. Довелося піти на переговори з Теслой. —

Містере Вестингаузе, — сказав Тесла. — Ви стали моїм другом, ви повірили в мене і були на моєму боці, заперечуючи думку власних інженерів, позбавлених уяви. Вигоди, що принесе людству багатофазна система, для мене важливіші за гроші. Нехай ваша компанія продовжує існувати! От ваш екземпляр контракту, от мій - я рву їх, і більше не турбуйтеся про патентні відрахування.

Великодушність Тесли дозволила Вестингаузу реорганізувати фірму. Вона стала називатися «Вестингауз електрик енд манюфекчурінг компані», багато в чому сприяла переведенню електроенергетики США до перемінного струму. В історії американської техніки важко знайти інший приклад такого винахідницького взаєморозуміння й безкорисливості!

Залишивши в 1889 р. завод Вестингауза в Піттсбурзі та повернувшись у Нью-Йорк, у свою лабораторію, Тесла занурився в нову область досліджень. Перемінний струм малих частот був для нього тільки одним зі звуків, породженим лише однією клавішею нижчої октави електромагнітного світу, що подає про себе сигнали таємничого. Тесла ж намірився провести серію експериментів у найширшому діапазоні електричних коливань, починаючи з промислових частот і закінчуючи світловими. Одна клавіша породила обертове магнітне поле і багатофазну систему перемінних струмів — які ж можливості приховані в іншій клавіатурі? Тесла сконструює електричний орган, що генерує коливання всіх частот, вивчить усі їх властивості, почує всю симфонію електричних хвиль, що є у Всесвіті...

Працюючи над багатофазною системою він вивчив досить широку область частот і помітив, що в міру їхнього збільшення устаткування стає все легшим, усе менше на нього потрібно заліза, і вирішив досліджувати такі частоти, при яких, як він вважав, можна буде обійтися взагалі без заліза в магнітному ланцюзі. В цій думці його впевнили роботи Максвелла й досліди Герца з метровими радіохвилями.

Тесла впевнився, що цікаві відкриття чекають на нього на кожній сходинці частотної шкали, що, плавно підвищуючи частоту електричних коливань аж до світлового діапазону, він зрештою отримає світло прямим способом, набагато більш ефективним, ніж за допомогою ламп накалювання, де корисне випромінювання буквально тоне в тепловому.

І він виготовив багатополюсні динамо-машини перемінного струму. 384-полюсна машина давала частоти до 10 тисяч герц, при яких електроенергія передавалася на великі відстані ще краще, ніж при 60 герцах. Такі струми було складно трансформувати, але він вирішив і цю задачу: сконструював високочастотні трансформатори без залізних сердечників, тільки з «повітряними», що складаються лише з концентричних первинної й вторинної обмоток. Згодом їх охрестили «котушками Тесли». В них збуджувалися коливання з частотою 150 кілогерц, напругою 7 млн вольт, що пробивали повітряний проміжок шириною два дюйми. І знайшов для високовольтних пристроїв надійну ізоляцію, що стала потім загальновживаною.

Одночасно він розробив високочастотний генератор без обертових частин – зі зворотно-поступальним рухом поршня, що приводиться паром чи стисненим повітрям. Ця машина давала струм з недосяжною на звичайному генераторі стабільною частотою 20 тисяч герц, вона навела Теслу на серію нових експериментів, про які докладна розповідь попереду, на важливі, але небезпечні і, почасти, комічні