Гігантські напруги при високих частотах Тесла зумів одержати, доводячи електроколивання до резонансів, підбираючи для цього значення для основних параметрів контуру ємності й індуктивності, налаштовуючи контур. Досягнутий резонанс – значить кожна порція енергії, введена в ланцюг, підхльостує електровібрації, швидко підвищує амплітуду. А завчасно проведені розрахунки показали Теслі, що резонанси на високих частотах досягаються при невеликих емностях і індуктивностях.

Кілька років по тому Тесла розповідав: «Перше питання, що вимагало відповіді було – чи можна в природі одержати чисто резонансний ефект. Теорія й експеримент стверджували, що це неможливо: в міру збільшення амплітуд, втрати в коливних тілах і в навколишнім середовищі швидко зростають і гасять коливання, які в противному випадку наростали б до нескінченності. І це добре, інакше найбезневинніший експеримент був би страшенно небезпечний. Але, в суворій відповідності із законами природи, резонанс можна довести до разючого ефекту – зменшуючи втрати!»

Справа тут, щоправда, була не тільки в умінні знизити втрати в ланцюзі (це вмів не він один), а ще й у тім, що Тесла вчасно згадав напівзабуте іншими електротехніками відкриття лорда Кельвіна. Ще в 1856 р. Кельвін довів, що при розрядці конденсатора електрика не просто стікає з пластини на пластину, поки поступово не зникне різниця потенціалів, а якийсь час метається між пластинами, причому енергія переходить у теплову, розсіюється. І частота цього зворотно-поступального руху зарядів – сотні мільйонів циклів у секунду.

Розроблені Теслою в 1890 р. способи настроювання електричних ланцюгів стали вирішальною передумовою створення бездротового телеграфу й сучасного радіо.

Точно настроєні електричні контури відкрили перед електротехнікою нові обрії, і країна почула про Теслу, захопилася ним. Звістку про його досліди з високочастотними й високовольтними струмами (зокрема, в медицині, де він запропонував застосувати їхню нагрівальну дію,) рознеслася по всьому світі.

В 1892 р. європейські вчені теж умовили Теслу прочитати в них кілька лекцій. Він погодився, щоб заодно побачитися на батьківщині з матір'ю; але його вимоги до самого себе були дуже високі, готувався він до лекцій довго, болісно, не менш, ніж по двадцять разів перевіряючи кожну деталь експериментальних установок, щоб вони були стовідсотково надійні при демонстраціях дослідів. Виступав Тесла зазвичай години по дві, по три, дослідів була безліч — суцільний, захоплюючий подих, потік відкриттів і винаходів, небачені прилади, пристрої, придумані і сконструйовані самим Теслою... Кожна лекція ставала науковою подією.

У лекціях, що озаглавлені «Експерименти з перемінними струмами високого потенціалу й високої частоти», Тесла описав, зокрема, свої винаходи, що тільки зараз майже століття по тому входять у життя, а деякі з них, наприклад, лампочки накалювання з одним живильним проводом, ще чекають своєї години. На своїх лекціях Тесла показував електромотори, до яких струм подавався теж по одному проводі, взагалі «бездротові» лампи й трубки, що світяться... А головним експонатом була чуттєва електронна лампа — прототип усіх сучасних. Винахідник пророчив тоді, що цей прилад дозволить приймати бездротові телеграфні повідомлення через Атлантичний океан.

Публічна демонстрація багатофазної системи перемінного струму відбулася на Всесвітній виставці в Чикаго, влаштованої в 1893 р., з нагоди 400-річчя з дня відкриття Америки. Це була перша Всесвітня виставка з електричним освітленням, і архітектори постаралися скористатися новими можливостями для створення ефектної ілюмінації. Постачання всього освітлювального устаткування й енергопостачання виставки взяла на себе компанія Вестингауза, продемонструвавши до речі широкі можливості системи Тесли. Були там у Тесли й власні стенди. Один з його експонатів — металеве яйце, що крутиться. Воно лежало на невеликій круглій підставці, покритої оксамитом; Тесла клацав вимикачем, і яйце ставало «на попа», на загострений кінець, і починало стрімко обертатися. Публіці подобалося чудо, але навряд чи вона розуміла, що це просто ілюстрація принципу обертового магнітного полю, що збуджувалося багатофазними перемінними струмами. Показували також на виставці скляні трубки Тесли, ні до чого не підключені, які раптом загорялися «чарівним» образом.

Але цвяхом програми був струм під напругою в мільйон вольт, що Тесла безбоязно пропускав крізь себе. Вісім років тому Едісон оголосив високовольтний перемінний струм смертельно небезпечним, тепер наступила година переможної відповіді Тесли Едісонові.

Наступним його грандіозним досягненням стало приборкання Ніагарських водоспадів. Їхній енергетичний потенціал — від 4 до 9 млн кінських сил, і спочатку його планували використовувати механічно, прямо на місці, за допомогою водяних коліс. Однак незабаром стало очевидним, що набагато раціональніше перетворювати енергію в електричну за допомогою динамо-машин, що приводяться від водяних коліс, і розподіляти по прилеглих районах. Вона була потрібна великому промисловому містові Буффало, розташованому в 22 милях від водоспадів, її можна було б передавати навіть у Нью-Йорк...

Займалася всім цим «Катаракт Констракшн Компани», її президент Едвард Дін Адамс організував Міжнародну ніагарську комісію під головуванням знаменитого лорда Кельвіна, вона повинна була вибрати кращий проект. Для переможця встановили нагороду — 8 тис доларів.

Компанія Вестингауза запропонувала Адамсові двохфазну систему Тесли, компанія «Дженерал Електрик» — трифазну. В жовтні 1893 р. Адамс оголосив, що будувати електростанцію буде Вестингауз, а лінію передачі до Буффало — «Дженерал електрик». При цьому передбачалася трансформація двохфазного струму від генераторів на трифазний для передачі. Це ще одне свідчення гнучкості багатофазної системи. Що ж стосується лорда Кельвіна, то він змінив свою думку про перемінний струм.

У 1895 р. було закінчене будівництво електростанції