Тесла повернувся до розробки іншої своєї ідеї - до турбіни. Машина ця, за розрахунками, в основних характеристиках у кілька разів перевершувала сучасні їй парові поршневі машини, що збереглися з часів Уатта та Ньюкомена. Тесла придумав турбіну нового типу, де замість пари вона приводилася в рух стисненим повітрям і досягала швидкості обертання 20 тис оборотів у хвилину. Згодом Тесла збирався використовувати як пальне нафту. При цьому відпала б потреба в котлах, що виробляють водяну пару. Якби він вчасно довів до кінця проект своєї турбіни, тоді саме вона витіснила б громіздкі й неефективні поршневі машини кінця століття. Однак за роки, протягом яких він займався струмами високої частоти, одержали поширення парові турбіни інших конструкцій, з роторами й лопатками. Ці турбіни поступалися машині Тесли в простоті, але були вже впроваджені у виробництво.

Треба сказати, що всі турбіни Тесли, що дійшли до контрольних випробувань, були одноступінчастими, в них використовувалася лише третина енергії пари. Задумані ж вони були щонайменше для двоступінчастого процесу. Навіть друга ступінь збільшила б потужність турбіни в два, а то й у три рази. Але інженери компанії Едісона, де він проводив експерименти, в цьому не розібралися чи не захотіли розібратися. Проте саме його одноступінчаста турбіна, майже в тому самому вигляді, в якому вона була вперше випробувана в 1910 р., послужила прообразом тієї, яка 25 років по тому була встановлена на Уотерсайдській станції.

В 1933 р. Тесла повідомив у газетах, що відкрив джерело енергії, в порівнянні з яким надпотужні турбогенератори — жалюгідні пігмеї. Є безсумнівні свідчення, що Тесла розробляв систему постійних струмів високої напруги для передачі електричної енергії на великі відстані. Способів одержання постійних струмів високої напруги не існувало, і саме тому основою енергетики стала система багатофазних перемінних струмів Тесли. Але постійний струм високої напруги дозволив би знизити втрати енергії. Тесла розробив не тільки таку систему, але й генератор постійного струму високої напруги, й новий тип двигуна постійного струму, що працює без колектора. Він хотів зв'язати систему постійного струму з системою бездротової передачі енергії на перемінному струмі. В 1933 р. він заявив, що систему постійного струму можна буде застосувати, якщо вдасться вирішити деякі труднощі, зв'язані з ізоляцією лінії передачі.

В 1938 р. Тесла ознайомив громадськість з методом міжпланетних комунікацій, за допомогою якого можна передавати не тільки слабкі сигнали, але й могутні потоки енергії. Він заявив, що береться, наприклад, незабаром викликати такий ефект, який можна буде побачити в темній частині молодого місяця без усякого телескопа, оскільки це буде щось подібне до розпеченої точки, що по яскравості не поступається зірці. В цій системі він передбачав використовувати напругу в 50 млн вольт.

У ті ж роки, коли Тесла працював над струмами високої частоти й високої напруги, він став замислюватися над більш загальною проблемою - матерії й енергії. І знайшов, як він вважав, новий фізичний принцип, на підставі якого згодом висунув свою теорію гравітації, назвавши її динамічної. Але не повідомляв про неї майже до кінця життя. Про причину такої його стриманості здогадатися неважко, якщо врахувати, що за життя Тесли була створена теорія відносності, відкрита будова атома й взаємне перетворення матерії й енергії. Тесла ж вважав свою теорію суперечною цим відкриттям. Треба сказати, що він постійно нападав на теорію відносності, глузував з тих, хто вірив, що енергію можна одержувати з матерії, і через це сам виявився відлученим від тодішньої фізики. Істотно при цьому те, що погляди Тесли нітрохи не суперечать теорії Ейнштейна! Навпроти, між ними є логічний зв'язок. Твердження Тесли, що в матерії немає енергії, крім тієї, що береться з навколишнього середовища, прекрасно узгоджується з тим, що маса може перетворюватися в енергію, з якої вона складається, тому що коли це відбувається, маса просто «повертається» в навколишнє середовище, з якого була колись «узята».

В 1912 р. зі Шведської академії прибуло повідомлення, що кандидатами на Нобелівську премію з фізики за 1912 р. висунуті Нікола Тесла й Томас А. Едісон. Однак премія так і не була їм вручена, її присудили згодом шведському вченому Нільсу Далену. Багато чого в цій історії залишилося невідомим. Відомо тільки, що Тесла відмовився прийняти премію, хоча мав тоді велику потребу в грошах. Інші міркування мали для нього більше значення. Він не раз говорив, що винахідники бувають двох категорій – творці корисного устаткування і першовідкривачі нових наукових принципів. Себе він відносив до другої категорії, Едісона - до першої й вважав, що їх не можна ставити на одну дошку: це затушовує істинну цінність їхніх робіт. Крім того, на рішення Тесли, ймовірно, вплинуло й те, що за три роки до цього Нобелівська премія була присуджена Марконі. Спочатку визнати першість Марконі, а потім розділити премію з Едісоном! Ні, з таким применшенням його заслуг перед людством він погодитися не міг.

Тесла був обраний у багато наукових корпорацій, був членом Американської та Сербської академій наук, почесним доктором ряду університетів і інститутів Європи. Ювілеї Тесли широко відзначалися за його життя та тепер — він не забутий і ніколи не буде