І ще один істотний момент. Наука, на яку покладаються ідеологи ноосфери і їхні епігони, не так вже безстороння, як багато хто думає. У нашій культурі існує найглибше переконання, настільки глибоке і прийняте на віру, що воно прийняло масштаби культурного міфу — це віра в те, що наука є вищим, кінцевим

102

авторитетом з питань знання й істини. Відповідно до цього “міфу про наукову об'єктивність”, наші переконання, не перевірені і не оцінені наукою, залишаються: особистими, суб'єктивними, довільними, упередженими. Звичайно, дуже важливо не переоцінити цей пункт, наука дійсно має у своєму розпорядженні величезний потенціал, щоб допомагати нам вирішити багато проблем — однак вона не є тим чисто об'єктивним і безстороннім джерелом, яким багато хто її вважає. Ми повинні звертатись до науки за допомогою у вирішенні різних завдань тому, що вона є могутнім інструментом розуміння світу і управління ним. Однак, як і з будь-яким іншим інструментом, його застосування і корисність залежить від цілей і моральних цінностей того, хто користується ним. Розглядати ці цінності треба до того, як інструмент почнуть застосовувати.

Іншими словами, небезпека є не в самій “сфері розуму”, а у відсутності етичних постулатів (у сучасної науці можна все, що цікаво), і в помилковому спрямуванні (“ноосфера” не як результат “співробітництва і любові до усього сущого”, а як результат насильницької трансформації природи).

Альтернатива ноосфері може бути запропонована в коеволюції людського суспільства і природи, про що писав у своїх останніх роботах російський еколог академік Н.І. Моісеєв. Коеволюція — це погоджений, терпимий, мирний, рівноправний розвиток частин з одного цілого, наприклад, різних компонентів екосистем, чи людської цивілізації і дикої природи. Тут акцент робиться, як справедливо відзначив російський соціоеколог А. В. Олескін “на різноманітті, плюреалізмі, багатоплановості об'єктів будь-якої природи”, як дикої, так і людської (152).

ЛІТЕРАТУРА

1. Леопольд О., 1980. Календарь песчаного графства. — М.: Мир.-216с.

2. Швейцер А., 1992, Благоговение перед жизнью. — М.: Прогресс. — 572 с.

3. Ермолаева В.Е., 1989. Этика отношений с окружающей средой (обзор). - М.; ИНИОН АН СССР. - 70 с.

4. Яницкая Т.О., 1992. Проблема этики во взаимоотношении человека и природы. — М.: МГУ, рукопись. — 13 с.

5. Калликотт Б., 1990. Азиатская традиция и перспективы экологической этики: пропедевтика // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. — М.: Прогресс. — С. 308-327.

6. Ермолаева В.Е., 1994. Глобальные проблемы и перспективы цивилизации. Философия отношений с природной средой // Сборник обзоров и рефератов. Серия: Глобальные проблемы современности. - М.:ИНИОН РАН, 140 с.

7. Schmahmann D., Polacheck, 1995. The case against rights for animals // Boston Coll. Environ, aff. Law. rev. №4, pp. 747-781.

8. Sterba James P., 1995. From biocentric individualism to biocentric pluralism // Environmental ethics, №2. — P. 191-207.

9. Birnbacher D., 1982. A priority rule for environmental ethics // Environmental ethics, v. 4. — P. 3-16.

10. Гиляров А., 1976. Человек и животное: этика отношений // Наука и жизнь, №12.

11. Lehmann Scott, 1981. Do wildernesses have rights? // Environmental ethics, v. 3. — P. 129-146.

12. Stone Christopher D., 1974. Should trees have standing? — Los Altos, Calif., Kaufman. — 29 p.

13. Ермолаева В.Е., 1997. Философия отношений с природой:

споры вокруг глубинной экологии (обзор) // Специализированная информация. — М.: ИНИОН РАН. — 46 с.

104

14. Эренфельд Д., 1992. Дилемма сохранения природы // Экологическая антология, Москва-Бостон: Голубка. — С.89-101.

15. Никольский А., 1996. Этика благоговения перед- жизнью как концепция заповедного дела // ПроЭко, Бюллетень “Охрана дикой природы”. — М.: ЦОДП. — С. 15-17.

16. Андреев Д., 1993. Роза мира. — М.: Товарищество Клышников-Комаров и К. — 301 с.

17. ПроЭко (специальный выпуск), Бюллетень “Охрана дикой природы”, 1996. - М.: ЦОДП. - С. 20-22.

18. Борейко В.Е., 1997. Введение в природоохранную эстетику. — Киев: Киевский эколого-культурный центр. -- 95 с.

19. Соловьев B.C., 1886. Красота в природе // Собрание сочинений, т. VI. - С. 30-68.

20. Thompson J., 1995. Aesthetics and the value of nature // Environmental values, №3. - P. 291-305.

21. Новалис Ф., 1934. Фрагменты//Литературная теория немецкого романтизма. — Л.. — С. 121-149.

22. Тугаринов В.П., 1978. Природа, цивилизация, человек. — Л.: Л ГУ, 127стр.

23. Гусейнов А.А., 1975. Отношение к природе как нравственная проблема // Научные доклады высшей школы, Философские науки, №5. — С. 27-33.

24. Краткий словарь по философии (под общ. редакцией И.В. Блауберга, И.К. Пантина, 1982. — М.: Политиздат, 431 с.

25. Стручков А., 1997. Истоки экологической этики в Советском Союзе // Любовь к природе. Материалы международной школы-семинара “Трибуна-6”. — Киев: Киевский эколого-культурный центр. — С. 156-169.

26. Назаретян А.Л., Лисица И.А., 1998. Критический гуманизм versus биоцентризм //Зеленый мир, №9. — С. 8-10.

27. Данилов-Данилян В.И., 1998. Наука и гуманизм versus фантастика и техницизм // Зеленый мир, №9. — С. 10-11.

28. Феномен жестокости, 1975 // Природа, №1- — С. 89-104.

29. Сладкое Н., 1965. Дикая фигура охотника // Звезда, №3.- С. 184-189.

30. Борейко В.Е., 1997. История охраны природы Украины (X век — 1980 г.). — Киев: Киевский эколого-культурный центр. - Т.1.- 304с.; Т.2.-192с.

105

31. Борейко В.Е., 1996. Белые пятна истории природоохраны. СССР, Россия, Украина. — Киев; Киевский эколого-культурный