У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


явищ, наше знання все-таки буде відрізнятися від речей, які вони насправді, і скільки б не збільшувалися наші знання, їхньої границі не можуть зникнути. Канта мучить і питання про істину, але він розуміє неможливість однозначної відповіді на нього. Можна, звичайно, сказати, що істина є відповідність знання предмету, і автор неодноразово це говорить, але він знає, що ці слова являють собою тавтологію. Правильно сформульоване питання про істину, на думку Канта, повинно звучати в такий спосіб: як знайти загальний критерій істини для всякого знання? Відповідь Канта: загальна ознака істини "не може бути даний". Однак, філософ відкинув загальний критерій тільки щодо змісту знань. Що стосується їхньої форми, такий критерій він знає: несуперечність міркувань. Він розуміє, що заборона протиріччя являє собою "тільки негативний критерій істини", але, керуючись їм, усе-таки можна звести міцні конструкції науки. Важливе місце у філософських побудовах Канта відведеноі категорії пізнання. Одна з частин пізнання - почуттєве пізнання. По Канту, існують дві апріорні,переддослідні форми чуттєвості - простір і час. Простір систематизує зовнішні відчуття, час - внутрішні. Філософ на заперечував емпіричної реальності простору і часу. Його погляд на простір і час був певною мірою реакцією на механістичні представлення про абсолютну тривалість і не зв'язану з нею порожнім умістищем речей. Кант розглядає час і простір у взаємному зв'язку, але зв'язок ця реалізується лише в суб'єкті, що пізнає. Поза людиною, у світі речей самих по собі можливі інші види співіснування і послідовності. Безперечним досягненням теорії пізнання Канта був новий погляд на співвідношення споглядання й інтелекту. У XVII сторіччі суперничали два протилежних напрямки в теорії пізнання - сенсуалізм і раціоналізм. Сенсуалісти думали, що головну роль грає почуттєве пізнання, раціоналісти, відповідно, віддавали перевагу інтелекту. Ні та, ні інша школи не бачили принципової різниці між обома видами пізнання. Кант підкреслив незвідність одного "стовбура пізнання" до іншого. Наукове знання, на його думку, являє собою синтез чуттєвості і розуму. Головною в гносеології Канта є ідея активності пізнання. Саме в ній філософ бачив свою основну заслугу. Уся докантовська філософія розглядала інтелект людини як пасивне вмістище ідей, що надходять туди або природним, або надприродним шляхом. Нове, на чому категорично наполягав Кант, складалося у визнанні активної ролі людської свідомості. Навчання філософа про активність свідомості допомогло йому пояснити один із самих загадкових процесів - утворення понять. Кант бачить у людському інтелекті заздалегідь зведену конструкцію - категорії, але це ще не саме наукове знання, це тільки його можливість, таку ж можливість представляють досвідчені дані. Що б на базі цих можливостей виникло поняття потрібно "продуктивна уява". У роботі недвозначно виражена ідея несвідомого, притім активного, творчого початку. Автор говорить про "спонтанність мислення". Розум, завдяки продуктивній уяві, сам спонтанно, тобто стихійно, крім свідомого контролю, створює свої поняття. Продуктивна уява - це робочий інструмент синтезу чуттєвості і розуму. Така одна з центральних ідей "Критики чистого розуму". Діяльний початок в інтелекті, що Кант називав продуктивною уявою являє собою різновид інтуїції. Крім утворення понять, інтуїція потрібна ще в одній важливій справі - у їхньому використанні. Учений повинен не тільки мати у своєму розпорядженні набір загальних правил, законів, принципів, але і вміти застосовувати їх у конкретних, одиничних обставин. Кант називає це інтуїтивне уміння здатністю судження. Таким чином, інтуїція супроводжує пізнання при його русі в будь-якому напрямку: коли виникають абстракції, і коли ці абстракції застосовуються в конкретних ситуаціях. У першому випадку діє продуктивна уява, у другому - здатність судження. Без них функціонування розуму неможливо. Філософом описані також інші види інтуїції, у її сучасному розумінні, - у роботі мова йде про художню і моральну інтуїцію. Крім розуму й інтуїтивної здатності судження, Кант називає ще одну сферу інтелектуальної діяльності, вищу її форму - розум. У широкому змісті слова розум для філософа рівнозначний усьому логічному мисленню. Розум - вища контрольна і направляюча інстанція, і, на відміну від розуму, що є сферою науки, - це сфера філософії і діалектики. Діалектика по Канті - логіка видимості. Справа в тім, що розум має здатність створювати ілюзії, приймати удаване за дійсне. Задача критики - внести ясність. Труднощі розуму зв'язані з тим, що він має справу не з науковими поняттями (сфера розуму), а з ідеями. Ідея - це таке поняття, якому в спогляданні не може бути даний адекватний предмет. Розум безпосередньо спрямований не на досвід, а на розум, підготовляючи йому поле для діяльності. Розум виробляє основні положення, загальні принципи, що розум і здатність судження застосовують до окремих випадків. Він виконує керуючу функцію в пізнанні, він направляє розум до визначеної мети, ставить перед ним задачі. (Функція розуму конститутивна, тобто конструктивна, він створює поняття). Розум очищає і систематизує знання. Саме завдяки йому теорії переходять у практику, ідеї регулюють не тільки наше пізнання, але і наше поводження. У теоретичній сфері велика роль ідей. Розум доводить розумовий категоріальний синтез до межі, створюючи максимально широкі узагальнення, що виходять за границі досвіду. Теоретичні ідеї, по Канті, утворять систему, виведену з трьох можливих варіантів відносини до реальності: у - перших, відношення до суб'єкта, у - других, - до об'єкта, у - третіх, - до того й інший разом, тобто до всіх речей. Звідси виникають три класи ідей: про душ,
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13