митрополичих будинках св. Юра проходили навчання учнів Української народної школи ім. Грінченка. На Личакові (передмісті Львова) збудував три будинки на приміщення Українські народної школи ім. кн. Лева та читальні Просвіти; заклав та опікувався Дяківською Бурсою у м. Львові звідки виходили дяки, хорові диригенти, книговоди, кооператори, громадські провідники; заснував та опікувався Духовною Академією (дбав про її наукові та богословські видання, і т.д.); купив землю навколо площі св. Юра для майбутньої Українського Університету; 1926р. віддав в оренду на 99 років за один золотий для молодіжної організації „Пласт” землі на горі Сокіл, Рожнятівському районі Івано-Франківської області (в той час землю не можна було дарувати і орендувати більше аніж на 99 років).
Ідучи дорогою Ісуса Христа, щиро пронизаний любов’ю до ближнього, усе своє життя, Митрополит розвиває доброчинну діяльність, допомагаючи сиротам, хворим, бідним, фундуючи установи, які згладжували людську недолю та вбогість.
У 1917 році в Києві Шептицький належав до харитативної комісії для вивезених галичан.
Після Першої світової війни Андрей Шептицький виїжджаючи з місіями до Бельгії, Франції, Америки та в інші країни світу, збирає фонди для воєнних сиріт і будує для них будинки. Фундує багато сиротинців при монастирях. Наприклад, фундує сиротинець при монастирі Студитів у Зарваниці, допомагає великими коштами „Товариству Українських інвалідів”, розбудовує „Дитячі Ясла” та лікарні – „Порадницю для матерів”, яка знаходиться біля Янівського кладовища та „Народну лікарню” біля собору св. Юрія.
Для Львівського товариства служниць „Будучність” купує будинок за 300.000 золотих. Допомагає „товариству охорони та опіки над молоддю” та купує у Підлютім будинки для пластових таборів, а саме, створює спортивні товариства та перші українські курорти не лише в Підлютому, але й в Черчі, вакаційні оселі для дітей, відпочинковий будинок для священиків, сам постійно утримує 20 воєнних сиріт та 40 гімназійних учнів, фінансує багато бурс, інституцій. Надає допомогу хворим, жертвам повеней (1927 р). Щоденно брат-чернець роздає заздалегідь приготовані гроші жебракам, що чекають в черзі на святоюрському подвір’ї перед дверима палати Митрополита.
Намагаючись покращити економічний стан суспільства, Митрополит вкладає кошти в розбудову української економіки.
Після війни (1914 року) Тит Войнаровський за кошти Митрополита засновує банк „Земля”. Величезний капітал виділяє Андрей Шептицький для Товариства забезпечень на життя „Дністер”.
Засновує власний „Аграрний Гіпотечний Банк”, укладаючи в його розвиток мільйонний акційний капітал.
Підтримує коштами товариство „Сільський господар”. Фінансує усі освітні установи, в яких викладання предметів здійснюється українською мовою.
За „Слідами Митрополита” Комісії до справ катехизації УГКЦ Постуляційний центр беатифікації і канонізації святих УГКЦ
Список використаної літератури:
Горняткевич Д. Апостол Любови // Визвольний шлях – Лондон – 1960 - №1;
Горняткевич Д. Вступна стаття Д. Горняткевича до споминів Софії Шептицької „Молодість і покликання о. Романа – Андрея Шептицького” // „Визвольний шлях – Лондон – 1961 - №6,7,8; 1962 - №11;
Горняткевич Д. Апостол Любови // Визвольний шлях – Лондон – 1960 - №1;
Горняткевич Д. Митрополит Андрей шептицький // Визвольний шлях – Лондон – 1954 - №12;