Але навіть вороги, нарешті, змушені були визнати силу і майстерність його красномовства. У його мовах незвичайна простота вираження з'єднувалася з найбільшою силою почуття і думки, ясністю і переконливістю. Демосфен завжди строго тримався предмета своєї мови, не любив порожньої балаканини; він те говорив спокійно, діючи на розум слухачів, то скоряв їхньою силою почуття, передаючи їм свою гарячу віру в правоту справи, що захищається.

Коли Демосфену виповнилося 30 років, він почав брати участь у державних справах і всій силі свого ораторського дарування звернув проти самого небезпечного ворога всіх греків - македонського царя Пилипа. Беззавітна любов до батьківщини надихала великого оратора на боротьбу проти македонян і їхніх пособників в Афінах і у всій Греції.

Ще недавно Македонія була слабкою і відсталою державою, з яким греки мало вважалися. Цар Пилип (359-336 р. до н.е.) об'єднав країну й організував велику прекрасно збройну армію. У руках такого обдарованого полководця, як Пилип, вона стала грізною силою.

Міжнародне становище Греції в цей час було дуже сприятливим для виступу Македонії: греки вели між собою постійні війни, афиняне воювали із союзниками, фиванци - з фокейцами, а спартанці - з державами Пелопоннесу.

Цар Пилип спритно користався внутрішніми розбратами серед греків: він усюди мав своїх прихильників і агентів у рядах супротивників. У разі потреби цар не гидував і підкупом. "Осів, навантажений золотом, візьме будь-як міцність", - говорив Пилип, неухильно прагнучи до своєї мети - завоювати всю Грецію.

Спочатку Пилип підкорив Фессалію і зміцнився в Північній Греції. Але це був тільки початок. Через якийсь час македонянам удалося захопити всі афінські володіння у Фракії, і вони готувалися до вторгнення в Середню Грецію.

Такі швидкі успіхи Пилипа полегшувалися ще і тим, що вся Греція була розділена на два табори запеклою боротьбою між багатими і бідними. Бідняки усюди відкрито вимагали розділу землі і майна багатіїв. Багаті рабовласники дивилися на Пилипа і македонян як на своїх рятівників від виступів бідноти. Вони воліли краще підкоритися Македонії, чим віддати свої багатства народу. При македонському пануванні можна буде, думали вони, спокійно володіти своїм майном і рабами і не побоюватися народних повстань. Тільки простий народ і бідняки готові були захищати батьківщину і волю від македонських загарбників.

Демосфен відразу ж зрозумів, яку небезпеку для Афін і Греції представляють Македонія і її цар, і очолив партію патріотів, супротивників Пилипа.

В Афінах у цей час влада був у руках прихильників Македонії. На чолі македонської партії стояли Евбул і відомий оратор Есхин.

Евбул був за світ "будь-що-будь, за будь-яку ціну" і навмисно закривав ока на небезпеку, що грозила з боку македонського царя. Він бажав заспокоїти народні маси шляхом роздачі народу доходів державної скарбниці (так називані "видовищні гроші"). Демосфен став бороти проти такого порядку і призивав народ поступитися особистими вигодами сьогоднішнього дня для щастя і порятунку батьківщини. "Багаті, - говорив він, - кидають народу подачки за рахунок держави, а самі ухиляються від державних повинностей. Оратору удалося переконати народ звернути "видовищні гроші" на боротьбу з Македонією. Це був значний успіх Демосфена і його прихильників-патріотів.

Демосфен постійно виступав тепер у народних зборах з полум'яними мовами, намагаючись розбудити в афинянах патріотичні почуття. Його знамениті мови проти пануючи Пилипа називалися "Філіппінами" (і тепер ще в нас називають гарячу, жагучу мову "філіппікою").

Після захоплення Фракії Пилип став загрожувати Олинфу, самому великому місту на Халкидике.

В Афіни прибутку посли олинфян із проханням про допомогу. Демосфен гаряче підтримав олинфян: він вимовив на їх користь три мови в народних зборах. Однак допомога афинян запізнилася. Цар Пилип захопив місто, а жителів продав у рабство.

Потім Пилип запропонував афинянам світ. Афінські посли - Филократ і Есхин - під час мирних переговорів були підкуплені царем: незважаючи на протидію Демосфена, вони уклали світ на невигідних для Афін умовах. Незабаром після цього, не звертаючи уваги на укладений світ, Пилип розгромив фокейцев - союзників афинян.

Тоді, нарешті, афиняне стали готуватися до рішучої відсічі Пилипові. Демосфен був обраний першим стратегом і став на чолі держави. Колишнього посла Филократа обвинуватили в підкупі і зраді. Филократ був заочно засуджений на страту.

Потім Демосфен виступив проти іншого посла - Есхина, обвинувачуючи його в зраді і підкупі. Есхин мистецьки захищався і був виправданий незначною більшістю голосів.

Це був час найбільших успіхів і слави великого оратора. Йому удалося зміцнити флот - головну силу афинян.

Однак афиняне одні не могли справитися з грізним ворогом, і тому Демосфен став клопотати про загальгрецький союз проти Македонії. На чолі посольства він об'їхав ряд грецьких держав, скрізь вимовляючи жагучі мови і спонукуючи греків до об'єднання. "Сила македонян, - говорив він, - у слабості і розрізненості греків; якщо всі греки будуть єдині, те Пилип не насмілиться напасти на нас". Населення грецьких міст із захватом приймало великого оратора, і незабаром Коринф, Мегари й інші міста Пелопоннесу вступили в союз з афинянами.

Пилип тим часом пильно спостерігав за діями афинян. Поки велися ці переговори про об'єднання, прийшла грізна звістка: військо Пилипа знаходиться в Середній Греції, цар зайняв вже в границі Беотии міцність Елатею - важливий пункт перетинання доріг