Важливо сказати ще про одну особливість Стерна як проповідника, відрізняючої його від більш традиційних представників жанру церковного красномовства того часу. В XVIII столітті, в Англії посилюється перш за все моралістична сторона проповіді, у більшості теологів того часу проповіді є лише якоюсь системою моралі, гомилетично оформлену і висловлену за всіма правилами логічного міркування. Тим часом, починаючи з часами першої християнської проповіді, коли Сам Христос, а потім Його учні проповідували народам, першою і найважливішою умовою вимовлення проповіді була любов. Навіть в середні століття, коли з появою перших підручників artis praedicandi, що є перш за все якимись робочими допомогами про те що говорити, і здавалося б що не залишають нічого на частку імпульсного пориву серця; все ж таки і тоді цілком тільки на частку любові і благодаті залишався спосіб того як проповідник обертатиме свою мову до слухачів.

Проповіді Стерна на цьому фоні вимальовуються  двояко. З одного боку, це ті ж зразки церковного красномовства, наповнені безліччю моралістичних міркувань, що і у сучасних йому англійських проповідників; з іншою -  велика половина його проповідей виявляються такими тільки на перший погляд. В «Трістаме Шенді»  ми знаходимо із цього приводу дуже важливі слова Йоріка про його власну проповідь, пущену їм на розкручування трубок: «я дозволився моєю проповіддю не так, як треба, - вона вийшла у мене з голови, а не з серця - і я з нею так нещадно обробився саме за ті муки, яких вона мені коштувала, коли я писав її і коли її вимовляв. - Проповідувати, щоб показати нашу обширну начитаність або гостроту нашого розуму - щоб красуватися перед неосвіченими людьми жалюгідними крихтами копійчаної ученості і вправленими в неї подекуди словами, які блищать, але дають мало світла, а ще менше тепла, - яке це ганебне вживання коротенький півгодини, що надається нам раз на тиждень! - Це зовсім не проповідь Євангелія - це проповідь нашого маленького я. - Що до мене, - продовжував Йорік, - я віддав би перевагу їй п'яти словам, пущеним прямо в серці». Отже, Стерн абсолютно ясно дає зрозуміти, як він відноситься до тих зразків церковної проповіді, які написані тільки з прагнення повчати, показуючи власну витонченість розуму з даного питання, але без жодного бажання вести діалог власного серця з серцями слухачів. Для повідомлення істини потрібна любов, інакше ця істина втратить свою силу.

Не завжди, розбираючи проповіді Стерна, ми відчуємо і побачимо ясні докази того, що він дійсно любить тих, кому проповідує, що слова його йдуть від серця, і він не переслідує в даний момент якоїсь своєї особистої мети, направленої швидше на руйнування, ніж на затвердження довір'я слухачів, але можна сказати точно, що байдужим Стерн не є ніколи. Це відображається і на стилі його проповідей, численні патетичні вигуки, молитви і звернення до Бога, яскраві порівняння, діалоги автора з героями і з самим собою - ось той неповний набір засобів, за допомогою якого Стерн намагається торкнутися душ слухачів, зробити їх не просто пасивними глядачами, але швидше співучасниками дійства, що відбувається. Стерн дуже добре розумів, що байдуже повчання, суха мораль ніколи не буде сприйнятий з належною увагою, а головне не матимуть ніякої дії. Функція ж проповіді і полягає перш за все в тому, щоб на порядок змінити сприйняття людиною миру, його відносини з іншими і з самим собою. Не просто повчати, а впливати на душі своєї пастви - ось, що було потрібне Стерну. 

Проповіді Стерна мають різноманітну тематику, але основні теми він перераховує сам, розбиваючи свою книгу на частини, і пропонуючи заголовки до цих частин. Отже, основні теми проповідей Стерна - щастя (happiness), самопізнання (self knowledge) і милосердя (charity). Звичайно цим не вичерпується вся різноманітність безлічі інших тим, приватних і загальних, які використовує і розкриває Стерн. Це - і дослідження людської природи, і теми часу, засудження, упокорювання, гордості, і безліч більш конкретних досліджень характеру того або іншого біблійного персонажа; при цьому, кожна проповідь, як вже було сказане, передує найбільш відповідної по темі цитатою з Біблії.

Перша і, мабуть, найулюбленіша тема Стерна - тема щастя. Із звернення до неї він і починає свою книгу; «Дослідження про щастя» - так називається перша проповідь. І з перших же рядків Стерн говорить про щастя, як про найзаповітнішу мрію для кожної людини: «найбільша гонитва людини - це гонитва за щастям: це перше і найсильніше бажання його природи». Заява абсолютно у дусі часу. Але все таки дещо незвичайно звучить затвердження просвітницького гасла гонитви за щастям як основного прагнення людської природи у вустах проповідника. Втім Стерн, неначе теж відчуває це і тут же поспішає перейти до традиційного міркування про ілюзорність і суєтність людського щастя, про безліч розчарувань, які воно незмінне несе за собою. Але, вимовляючи традиційні слова про суєтність щастя, вимальовувати різні види насолоди і радощів, яких прагне людина в своєму пошуку щастя, і в яких він так швидко розчаровується, Стерн все ж таки неначе не особливо поспішає протиставити цій ілюзії щось більш значне.  Міркуючи про те, що «навряд чи знайдеться предмет