У вірші «Над колискою», написаному у формі коли-скової пісні, розкривається майбутня тяжка доля кріпацької дитини. Життя їй готує з дитячих літ ка-торжну працю та панські знущання:

Будеш цілий вік, як той чорний віл,

У ярмі і неволі!

..........................

Свою силоньку ні собі, ні мні,

А панам виробляти.

Пристрасно засуджує поет кріпаччину як силу, що нівечить людину фізично й морально, позбавляє її гідності. Героя поезії «Не кидай мене» змушує страж-дати не тяжка праця, не злидні, а відсутність волі:

Та тяжкі мої

Болі більнії,

Бо не маю я

Волі вільної.

Мотивами протесту проти самодержавно-кріпосни-цької системи та насаджуваної нею рабської моралі пронизаний один з кращих творів Руданського «Нау-ка», який тематично перегукується з відомою поезією Некрасова «Песня Еремушке». Вірш побудований у формі повчання матері і батька синові у час виря-джання його в життєву дорогу. Поради ці різні, в них розкриваються два шляхи, якими може йти людина до свого щастя. Один — це шлях принижень, угодовства, схиляння перед сильними та багатими. Ним радить йти синові мати, яка знає всю жорстокість і неспра-ведливість навколишнього світу. Інший шлях радить синові батько, який переконаний, що людина мусить здобувати своє щастя в житті чесною і наполегливою працею, бо тільки вона є основою для пізнання світу і основою моральності. Через розкриття глибокої не-примиренності цих двох життєвих філософій поет іде до викриття реакційної суті моралі існуючого неспра-ведливого ладу і утвердження високих людських ідеалів моралі передової суспільності.

Промовистими алегоричними образами відгукнувся поет на громадянське піднесення в країні, яке пану-вало напередодні знищення кріпацтва. Ідеєю боротьби проти пануючих «вітрів» пронизаний вірш «Нехай гнеться лоза» («До дуба»). Заперечуючи немічне існу-вання «без слави, в багні», поет закликає йти шляхом пізнання й твердо стояти на сторожі добра:

І весь світ обдивись,

І усе розпізнай,

І що доброго є,

Ти у себе впивай.

Особливо багатий ідейний зміст поезії «Гей-гей, воли! Чого ж ви стали» («Гей, бики!»), в якому в алегоричній формі висловлено заклик до боротьби за кра-ще майбутнє народу, надію на здійснення заповітних мрій трудового люду про щасливе життя:

Гей-гей, воли!

Зерно поспів,

І заколосяться поля,

І верне нам за піт кривавий

Із лишкою свята земля!

Цей твір став популярною народною піснею.

Найвищі досягнення Руданського як поета лежать у царині гумористики. Гуморески Руданського — це невеликі віршовані твори, написані на основі фольклорних джерел, в яких у гумористичному світлі розкриваються різні соціаль-но-побутові ситуації з життя широких народних мас різних національностей і різних суспільних прошар-ків, висміюються з позицій народної моралі всілякі недоладності суспільного життя, негативні риси люд-ського характеру.

Показовою у цьому плані може бути гумореска «Чи далеко до неба», де з особливою силою розкрився талант Руданського як гумориста, його уміння твори-ти засобами комічного на основі суто побутових реа-лій яскраві суспільне значимі образи. Глибинний зміст розкривається через взаємодію побутових реалій, кон-текст, в якому вони виступають, уже виходить на проблеми ширші, має дотичність до життя всього су-спільства.

Двоє селян, повертаючись з ярмарку, дрімають на своїх возах, а потім знічев'я починають безпредметну розмову на абстрактну тему, зовсім далеку від про-блем реального життя. З усією серйозністю вони роз-мірковують над питанням, чи далеко від землі до неба. Один із них висловлює припущення, що ця відстань дорівнює п'яти верстам. Але його співрозмовник під-дав це твердження сумніву: «Та якби п'ять верстов було, Там коршма б стояла». «Космічна», абстрактна тема у цьому діалозі, як бачимо, розкривається через цілком конкретні, побутового плану поняття («вер-ста», «коршма»). Таке поєднання в одному смисловому ряду понять невідповідних, логічно неспівмірних ство-рює ситуацію абсурду, яка і дає можливість так від-тінити звичайні побутові реалії, що вони постають у широких суспільних зв'язках як суттєвий момент дійсності. Конкретна деталь «коршма», якою розпочи-нається і закінчується твір, завдяки алогічності кон-тексту набуває узагальнюючого значення, що поси-люється і «конкретним» способом мислення персонажів твору. Те, що селяни міряють небо корчмою, вміщую-чи її і на небесних шляхах, говорить зовсім не про обмеженість їх мислення, а про те, яке місце ця реа-лія займав у їхньому житті. Об'єктом сміху у гумо-ресці, як бачимо, виступають негативні обставини буття селянина.

У приказці «Лошак» висміюється наївність просто-го селянина, його надмірна довірливість до законів самодержавно-кріпосницького ладу. Виявивши укра-деного у нього лошака не деінде, як у «стані», він намагається забрати його звідти законним шляхом, до-водячи, навіть при допомозі свідків, що це його влас-ність. Але це виявилось безрезультатним, панські посіпаки, познущавшись над селянином-кріпаком, ви-ганяють його. І тільки завдяки підказці більш досвід-чених людей власник коняки починає розуміти, що вирвати своє добро з рук «асесорів» йому навряд чи вдасться, навіть коли б корову з дому довелось ізвести, тобто продати на хабарі. Своїм сміхом поет засу-джує рабське схиляння людини перед законами не-справедливого соціального ладу, протестує проти нього.

Дійовими особами приказок Руданського нерідко виступають представники інших національностей — росіяни, поляки, німці, євреї, цигани.

Посміхаючись над простодушними хитрощами ци-гана («Циган з конем», «Де спійняли?», «Що до кого», «Спасибі», «Торбин брат»), зарозумілістю й пихою польського шляхтича («Не вчорашній», «Надгорода»), зажерливістю і скнарістю шинкаря («Баран», «Мошків дах»), крутійством москаля («Вареники-вареники», «Ікра», «Варена сокира») поет завжди виступає як глибокий реаліст, і не тільки у відтворенні життє-вих ситуацій, а й у розкритті психології персонажів.

Зовсім іншої тональності набуває сміх, коли в поле зору митця попадають представники