РЕФЕРАТ

на тему :

Томмазо Кампанелла і його утопія

План :

II Основна частина :

а) На чому базується життя в ідеальному місті?

б) Жінка в омріяній державі;

в) Дітонародження;

г) Землеробство;

д) політичний устрій Міста Сонця;

III Закінчення.

Весь світ прийде до того, щоб

жити за їх звичаями.

(Кампанелла. “Місто Сонця”.

Восени, 1568року на півдні Італії в маленькому місті Стіло дружина чоботаря Джеронімо Катарінелла народила хлопчика. Новонародженого назвали Джованні Доменіко. А пізніше, коли він став ченцем, йому в честь святого Фоми Аквінського дали ім’я Фома, Томмазо. А ще з дитинства в нього було прізвисько в пам’ять одного з прадідів - Кампанелла, що значить дзвін. Під ім’ям Томмазо Кампанелла він і увійшов в історію.

Він був філософом. Відомим всьому світу, користувався повагою кардинала Рішельє,астрологом, який навіював забобонний страх папі Урбану VIII, глибоким політиком, що насмілювався звертатися з порадами і рекомендаціями до європейських государів, бунтарь, змова якого ледве не порушила основи іспанського ланування в Південній Італії, поет і вчений, реформатор і утопіст, знайомством з яким гордилися найосвіченніші люди Франції, Німеччини й Італії.

Будучи сином ьідняка, Кампанелла з самого дитинства відчуває на собі всю гіркоту нужденного життя. Він почав вчитися з п’яти років і здивував всіх незвичайною пам’яттю і здібностями. Збереглося повір’я про те, що хлопчик, який не мав грошей на навчання, слухав уроки, стоячи біля відчиненого вікна школи. В чотирнадцять років , захоплений красномовством проповідника - ченця-Домініканця, він вирішує вступити в монастир. Це була єдина путь до знань. Томмазо з жадобою накидається на книги. Незадовільнений школярською премудрістю, він шукає відповіді на свої сумніви у працях коментаторів Арістотеля, у віковій схоластичній традиції європейської філософії і починає сумніватися у догматах. Так починається його перший бунт… Після того була інквізиція, довгі роки перебування у в’язницях і гоніння влади.

Влітку 1601 року Кампанелла починає писати “ Місто Сонця “. Пише лежачи, насилу виводячи букви напівмертвими пальцями - буквально за кілька годин після одного з найстрашніших катувань.

Неаполь, де Кампанеллі доведося в якості в’язня провести чверть століття, був царством бідноти і пригнічення трудящих. В Італійському оригіналі “ Міста Сонця “ Кампанелла писав про Неаполь ХVII століття: “ Але в нас не так, тому в одному Місті , де живе стільки тисяч душ, трудиться ледве четверта частина “. Велетенський паразитичний шар столиці - дворянство, духовенство, чиновництво - живуть безбідно і не працюють. В латинському перекладі він говогить про сімдесят тисяч населення неаполя, з котрих працює десять - п’ятнадцять тисяч чоловік “ виснажуючись і гинучи від непосильної роботи з дня на день”.

З ненавистю говорить Кампанелла про пригноблювачів, які загрузли в розпусті й неробстві. В “ Місті Сонця “ він показує, як це неробство і лінива зманіженість призводять до втрати людської подоби, вказує на всю фальшивість “ благородного походження “ , оманливу знатність роду “. Власники Неаполя і всієї країни тримають величезну кількість людей у рабстві і жебрацькому стані. Такі поряд ки, вказує Кампанелла, ведуть до падіння землеробства, ремесла і військової справи. Замість цього несправедливого устрою Кампанелла пропонує новий, заснований на соціалістичних принципах устрій.

Розповідь побудована у стилі, звичайному для утопічних творів: мандрівник під час своїх пригод потрапляє в невідому країну, де і знаходить здійсненими суспільні порядки, які уявляються йому бездоганними.

Місто Сонця Кампанелли за своїм зовнішнім виглядом нагадує італійське місто-державу, оточену стінами і розташовану на одному пагорбі. Навколо міста лежать його володіння - контадо середньовічного італійського міста. Як і в кожному італійському місті , в його центрі - простора площа, а на ній - храм. Ще одна спільність з італійським середньовічним містом - наявність войовничих сусідів сонячного міста, чотирьох держав, розміщених на тому ж острові.

Кампанелла вважав, що порядки, встановлені ним в “ Місті Сонця “, найкраще відповідають природі людини. Він був переконаний, що згідно з природнім правом, все є спільним. Як приклад природньої спільності Кампанелла приводив бджіл. На його думку, багатство і бідність - це найбільші недоліки людства. Вони створюють найбільші негаразди, а община робить всіх одночасно і багатими і бідними, багатими - тому що в них є все, бідними - тому що в них немає ніякої власності. Мистецтва і роботи розподіляються між усіма. Через те, що працюють всі, а до того ж праця полегшується технічними вдосконаленнями “ кожному доводиться працювати не більше чотирьох годин на добу “. Решта часу витрачається на розвиток розумових і тілесних здібностей. При такому ставленні до праці кожен сприймає свою професію як найпочеснішу. Той, хто знає якомога більше ремесел заслуговує на більшу повагу, тому всі прагнуть оволодіти якомога більшою кількістю професій.

Наперекір християнській моралі у державі Кампанелли існує рівність чоловіка й жінки. Жінки вчаться й працюють ак само, як чоловіки, вони навіть проходять військову підготовку, щоб при необхідності брати участь у захисті держави разом з чоловіками. Разом з тим умови праці жінок в Місті Сонця істотно полегшені у порувнянні з умовами праці чоловіків. Кампанелла добре пам’ятав жінок, яких бачив у дитинстві, юності, зокрема свою матір,