У зв'язку з тим, що книга була опублікована удалечині від Москви дуже маленьким тиражем, вона не змогла одержати широку світову популярність і вплинути на розвиток реальних зразків ракетної техніки і практичної космонавтики. І, хоча в 1947 році книга була опублікована повторно уже видавництвом "Оборонгіз", вона так і не одержала широкої популярності. В даний час її можна розглядати тільки в історичному аспекті.
     Життя змусило Ю.В.Кондратюка займатися питаннями, що не відносяться до освоєння космічного простору, хоча, як він сам писав, усе, чим він займався крім космосу, було лишь способом заробити грошей для подальших досліджень в області виходу в неземний простір.

     липня 1930 року Ю.В.Кондратюк разом з декількома іншими співробітниками "Хлібопродукту" був арештований за обвинуваченням у шкідництві. Одним з пунктів обвинувачення було те, що він будував "Мастодонт" не тільки без креслень, що саме по собі було серйозним порушенням правил будівлі, але і без цвяхів. Місцеве керівництво прийшло до висновку, що будівля не витримає такої кількості зерна і розвалиться, погубивши тим самим 10000 тонн зерна. 10 травня 1931 року його засудили на три роки таборів (Судова колегія по кримінальних справах Верховної Ради РСФСР своїм визначенням № ОС-70-8 від 26 березня 1970 року реабілітувала Кондратюка за відсутністю складу злочину). Однак замість таборів Юрій Васильович був притягнутий до роботи в утвореному в Новосибірську спеціалізованому бюро № 14 по проектуванню вугільних підприємств. Там він проробив до серпня 1932 року, встигнувши одержати патент і авторське посвідчення в галузі горношахтного устаткування. Їм були опубліковані статті по ряду спеціальних проблем: прискорення і полегшення проходки шахт з механізацією бетонних і породоуборочних робіт, збереження бетону високого опору і постійної кріпи шахтних стовбурів, залізобетонний копер.

     Ще працюючи в Бюро № 14, Ю.В.Кондратюк ознайомився з умовами конкурсу на ескізне проектування могутньої Кримський вітроелектростанції (ВЕС), оголошеного Наркоматом важкої промисловості (Наркомтяжпром). Проект станції був виконаний у співавторстві з П.К.Горчаковым, а пізніше до проекту залучили інженера Н.В.Нікітіна, майбутнього творця Останкінської телевежі в Москві. Ескізне проектування ВЭС було довершено в листопаду 1932 року і незабаром автори проекту одержали дозвіл ГПУ на поїздку в Москву. По настійному проханню Наркомтяжпрома в 1933 році Кондратюка достроково звільнили від висилки. На конкурсі проект був покликаний кращим. Остаточно технічний проект був дороблений до середини лютого 1934 року. У 1937 році на горі Ай-Петрі в Криму по підготовлених робочих кресленнях почалося будівництво фундаменту станції. Однак вже в 1938 році було прийняте рішення про припинення проектування і будівництва могутніх ветроэлектростанций. У зв'язку з цим у наступні два роки Кондратюку довелося займався проектуванням малих вітрових електростанцій у Проектно-експериментальній конторі вітроэлектростанций (ПЕКВЕС).
     

Треба відзначити, що тільки зараз, через піввіку, людство починає повертатися до ідеї використання вітру, як екологічно чистого джерела енергії.
     

червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Дотепер невідомо, як і коли закінчилося життя Юрія Васильовича Кондратюка. Вірогідно відомо, що 4 липня 1941 року він записався в ряди народного ополчення і служив у роті зв'язку 2-го стрілецького полку Дивізії народного ополчення Київського району Москви. 7 липня полк відправився на фронт і зайняв оборону в 150 кілометрах від Москви. 3 жовтня 1941 року бійці народного ополчення, зараховані на той час до складу Червоної Армії, вступили в бої з 3німецько-фашистськими військами.

Подальша доля Кондратюка покрита таємницею. Деякі товариші по службі у своїх спогадах називають 3 жовтня 1941 року датою його загибелі. Однак більш пізні дослідження дозволили установити, що ще в січні 1942 року Кондратюк одержував грошове постачання в частині, про що свідчить його автограф у роздавальній відомості.     

Існує кілька версій долі Ю.В.Кондратюка.      

Як я уже відзначив, по одній з них він загинув у боях під Москвою. До речі, саме ця версія відбита у всіх радянських і російських довідниках.      

Відповідно до іншої версії, Кондратюк не загинув, а був узятий у полон німцями (або сам здався в полон) і згодом працював разом з Вернером фон Брауном над проектом ракети "Фау-2". На користь цієї версії свідчать документи одного німецького ракетника, у яких згадується якась людина на прізвище Кондратюк, з яким цьому ракетнику довелося працювати.      

Я дозволю висловити кілька припущень про можливу долю Кондратюка. Цілком можливо, що по тій чи іншій причині він виявився в німців і працював разом з фон Брауном. Імовірно, що в цьому випадку йому знову довелося перемінити своє ім'я. Після закінчення війни, коли частина німецьких ракетників виявилася в США, а інша частина в СРСР, Кондратюк, з новим прізвищем і новою біографією, також був змушений перебратися в США, де і працював по ракетній тематиці, знову перемінивши своє ім'я.      

Чому я вважаю, що сліди Кондратюка можуть бути знайдені саме в Америці. По-перше, якщо йому довелося працювати в Німеччині, то повернення в СРСР обіцяло тільки загибель. По-друге, на цю думку мене наводить той факт, що при реалізації проекту "Apollo", у значній мірі розробленому німецькими фахівцями, були використані багато ідей Кондратюка, що, як я уже відзначав, не були широко відомі світовій науковій еліті. Їх міг запропонувати тільки людина, що або сам брала участь у проекті,