був однофамільцем Махатми Ганді також справило певний вплив на рішення Індіри. А можливо вирішальним стало те, що він не змушував дівчину страждати від приступів любовної лихоманки, не плакала вона ночами від ревнощі. Але, вочевидь, саме це і влаштовувало честолюбну дівчину. Була іще одна обставина, котра хоч і створювала певні труднощі, але при розумному підході могла обернутися як найкраще. Фероз належав до релігійної общини парсів – прихильників вогню, до якої індійська еліта ставилася з презирством. Тому Джавахарлал хоч і не виступив відкрито проти вибору дочки – прогресивні переконання не дозволяли – але не підтримували її. Зате Камала ще за життя благословила молодят. Вона добре розуміла, що наречений з рівної благородної родини навряд чи зробить щасливою сильну, схильну до самоствердження Індіру. Та й сама Індіра розуміла, що тільки з Ферозом зможе успішно жити політичним життям, побудувати кар’єру. Його особисті амбіції не заважатимуть її планам і не відбиратимуть у неї свободу на користь домашнього вогнища. Розрахунок виявився вірним. Ось чому ще раз добре подумавши, Індіра вступила до Оксфорду де на то час вчився Фероз.
Почалася друга світова війна, і додому молодята повертались через Атлантику і Південну Африку. В Кейптауні, де оселилось досить багато індійців дочку популярного політика Неру зустрічалась з надією – час був тривожний і люди хотіли почути розумне, авторитетне слово. Тут, на краю Африки Індіра виступила з першою своєю справжньою політичною промовою.
В Індії їх прийняли значно холодніше. Джавахарлал став уже символом нації, її хранителем, “перлиною”, як називав його Махатма Ганді. Тим більше неприпустимим для його дочки порушувати вікові Індійські традиції і виходити заміж за нерівну людину. Кожний день Неру приходило сотні листів, телеграм з проханнями перешкодити весіллю, в декотрих посланнях були навіть прямі погрози. В розпалі пристрастей Індіри допоміг давній друг родини Махатма Ганді. Він публічно виступив на захист цього шлюбу, опублікувавши в багатьох Індійських газетах свою заяву. Весілля вирішили провести за самими древніми індійськими звичаями щоб не образити релігійні почуття парсів, і не дражнити індусів. Молоді сім разів обійшли навколо священного вогню виголошуючи урочисту клятву вірності. В 1944 році Індіра народила свого першого сина Раджива, а через два роки – другого.
Поки дочка Неру влаштовувала свою особисту долю, в країні пройшли серйозні зміни. 15 серпня 1947 року Індія нарешті досягла незалежності. Джавахарлал сформував перший національний уряд. Ось тут то і стала потрібною прем’єр-міністру допомога тому, що одна справа мати зовнішнього ворога і стати з народом проти боротьби проти нього, а інша – опинитися сам на сам з владою.
Чоловік намагався перешкодити від’їзду в Делі. Однак її час настав і вже ніхто не міг зупинити її кар’єри. Індіра стала особистим секретарем батька, його порадником, супроводжувала Неру у всіх закордонних поїздках, не залишала главу держави у внутрішніх розладах. Індія отримала важкий спадок – сотні різних народностей, неосвічених, диких, голодних, з протистоянням індусів і мусульман. Перші роки незалежності були затьмарені справжньою релігійною різаниною. Ні голодування “батька народів” Махатми Ганді, ні війська, ні економічні санкції нічого не могли змінити. В цей період такий тяжкий для країни талант Індіри проявився у повній мірі. Вона бачила, що політика англійських промисловців і Індії призводили до посилення аграрізації країни. Все більше людей не маючи роботи поверталися з міста в село. Завдяки цьому розміри земельних наділів селян ставали все меншими. В районах, де існувала система заміндарі, англійські поміщики, скориставшись великим попитом на землю, підняли орендну плату. Закони про оренду забороняли несподіване підвищення оплати більше ніж на визначений відсоток. Але їх порушували безліччю способів. В провінції Ауд цих способів нараховувалось близько п’ятдесяти. Селяни могли сплатити податки тільки беручи позику у банії – сільського банкіра. Сплачуючи відсотки за позику, вони фактично потрапляли в кріпацьку залежність і втрачали велику кількість своїх прав. Бачачи це, вона відкрито пішла до людей, заходила в самісіньку гущу розлюченого натовпу, зупиняла піднесену руку з ножем, змушувала зупинитись людей, що тримали автомати. При її здібності впливати на розгніваних людей ходять легенди. Проте це можна пояснити. Індіра справді володіла сильною волею. Про це свідчить бодай те, що вона вийшла заміж за іновірця незважаючи на протести її народу. Індіра Ганді будучи жінкою, прочому жінкою в Індії, не дивлячись на віковічні традиції, згідно з якими вона повинна бути берегинею сімейного вогнища, під страхом прокляття предків не може суперечити чоловікові і змушена покірливе приймати усе, що посилає доля, змогла вийти на арену, як самостійна одиниця. Живий приклад батька, матері, а також “батька нації” Махатми Ганді з самого дитинства виховували в ній стійкість та моральну витривалість, а постійне спілкування з батьковими друзями – уміння говорити так , щоб твою думку розуміли і приймали. З кожним індійцем Індіра розмовляла його рідною мовою – хінді, урду, тамілі, гуджараті, телугу, бенгалі, з англійцями – бездоганною англійською. Існують версії, згідно з якими вона володіла гіпнотичними здібностями.
В жорстокій політичній боротьбі пролітали роки. Часу на родину залишалось мало. Своє жіноче призначення Індіра вважала виконаним, народивши двох хлопчиків і влаштувавши ім. Затишне тепле гніздечко. Про чоловіка турбувалась мало. У Вересні 1960 року вона перебувала у діловій поїздці по південному штату. Переговори пройшли на рідкість успішно, вжалося знайти компроміс між страйкарями і адмістрацією. На