“Антін Крушельницький ”

П л. а н :

Вступ.

Роки народження.

Досвід у журналістиці.

Крушельницькій як публіцист.

Досвідчений педагог.

Крушельницькій як історик.

Його унікальні матеріали.

У плеяді визначних майстрів українського художнього слова кінця XIX — початку XX ст. називаємо Ольгу Кобилянську, І.Франка, М.Павлика, Марка Черемшину, В.Стефаника, А.Чайківського, М.Яцківа та інших літе-раторів. Серед цих визначних ратаїв на ниві красного письменства особливе місце належить людині трагічної долі — Антону Крушельницькому, пись-меннику, літературознавцю, суспільно-політичному діячеві, блискучому ре-дактору та видавцю, хто репрезентував у національній культурі новий на-прям художнього мислення.

Кругаельницький Антін Володиславович народився 4 серпня 1878 р. у повітовому містечку Ланьцут у сім'ї службовця податкової канцелярії. Юність майбутнього письмен-ника проминула у Перемишлі (нині Польша), тут він навчався у гімназії. Відтак був філософський факультет Львівського університету. За свій більш як двадцятип'ятилітній термін на педагогічній, громадсько-просвітницькій ниві А.Крушельницький, яко "невигідний професор" для тодішньої влади, часто-густо не зі своєї ласки змінював місце проживання: Станіслав, Коло-мия. Рогатин, Бережани, Стрий, Городенка та інші містечка.

Спрагла до пізнання й самовдосконалення душа постійно тяглася до поглиблення знань з багатьох європейських літератур; відвідував драгоманівські гуртки, поглиблював знання з психології, філософії, естетики, чи-гав лекції на суспільно-політичні теми.

Безперечний вплив на формування світоглядного кредо А.Крушельницького мали як естетичні ідеї та принципи І. Франка, М.Павлика, В.Навроцького, О.Терлецького (з ними знайомство відбулося ще у сту-дентській порі), так і їх власний творчий досвід. Як стверджує академік М.Дубина, якраз Франко "допоміг визначити загальне спрямування твор-чості молодого письменника, схвально оцінив його переклад драматичного діалогу Г.Запольської "В гірничій дуброві".

Антін Крушельницький якраз належав до тих, хто був чесним перед своїм народом помислами та діяннями, хто прагнув "волі особи, можливості говорити про болі душі, не оглядаючись позад себе", тому так щиро повірив тодішній радянській Україні, яка запросила відомого літератора приїхати на Східну Україну, до Харкова (запрошення передав генеральний консул у Львові В.М.Радчснко). У травні 1934 р. сім'я опинилася у Харкові, де її радісно зустріли. Але вже буквально через п'ять місяців (5 листопада) А.Крушельницького оголошу-юсь "ворогом народу", разом із синами Іваном та Тарасом заарештовують. З 13 до 15 грудня тривав суд над "організаторами підготовки терористичних актів проти працівників Радянської влади на Україні" (до цих "організаторів" зарахували Г.Косинку, Д.Фальківського, О.Влизька, Р.Сказинського, Антона, Івана й Тараса Крушельницьких), а 17 грудня 1934 р. за вироком воєнної колегії Верховного суду СРСР І.Крушельницького, Т.Крушельницького було розстріляно (це трагічне дійство відбувалося у підвалах колишнього Інституту шляхетних дівчат, приміщення якого облю-бували органи ДПУ — НКВС; до кінця 80-х років тут приймав глядачів Жовтневий палац культури).

Як і багато хто з письменників, А.Крушельницький скуштував "комісняка" від польсько-шляхетського уряду, зазнав поневірянь разом з усією сім'єю від радянської влади. За виявленими академіком М.Дубиною фактами, А.Крушельницький був розстріляний 28 жовтня 1937 р. на Соловках; реабілітований 1958 р. Місце поховання не встановлено.

Про життєдіяльність одного з видатної родини Крушельницьких — Антона - донедавна правду прочитати практично було ніде.

А.Крушельницький нагромадив величезний досвід як журналіст, пу-бліцист, редактор, організатор видавничої справи. За його плечима — співпраця з газетою "Буковина" та "Літературно-науковим вісником"; редагування газети "Прапор" (1907—1912) — органу галицького вчительства; заснування в еміграції (Відень) видавництва "Чайка".

З травня 1929 р. до 1932 р. у Львові виходив антифашистського спряму-вання щомісячний журнал "Нові Шляхи", який видавала кооперативна ви-давнича спілка, а редагував А.Крушельницький. Зі сторінок часопису про-мовляли до читачів В.Бобинський, М.Калинчук, П.Дереш, А.Павлюк, В.Сгефаник, Марко Черемшина, Ю.Опільський, О.Кобилднська, Я.Кондра, М.Бажан, Л.Дмитерко, П.Лісовий та багато інших. Друкувалися там твори російської, німецької, французької та інших літератур.

Коли 28 вересня 1932 р. А.Крушельницького польська влада заарешту-вала й ув'язнила (тюрма "Бригідки"), а видання журналу "Нові Шляхи" за-боронила, письменник усвідомив, що продовжувати літературну й редак-ційно-видавничу діяльність у таких умовах неможливо. Після заборони "Нових Шляхів" за редакцією А.Крушельниць-кого виходив журнал "Критика"Т(вийшло тільки чотири номери).

Де б не працював, усюди докладав зусиль до закладання читалень, філій товариства "Просвіта", педагогічних та інших товариств та об'єднань. Часто виступав з доповідями та рефератами на вічах, популяризував творчість українських класиків. Зажив собі слави одного з визначних суспільно-культурних, просвітницьких діячів Галичини початку XX століття.

Як публіцист А.Крушельницький має поважну спадщину, яка, на жаль, досі не прочитана і не осмислена як слід. У нарисовій творчості він найпер-ше постає як виогранювач характерів, майстер змалювання середовища, у якому діють конкретні особи. Ось у збірці "Світла і тіни" (Львів, 1900 (накладом автора).— 63 с.) перед читачем, як живі, постають: учень Михась ("Непотріб", серпень 1898 р.), сільські хлопці ("При ватрі", серпень 1898 р.), Федір Приймак, що вернувся з війська ("Із-за віна", 25 серпня 1898 р.), бідний Грицько ("Гостина", 25 жовтня 1898 р.). Через діалог, авторський художній опис місцевості і ситуації розкриваються своєю неподібністю люди.

Значний художній заряд вклав А.Крушельницький у нарисово-етюдного характеру збірку "Артистичні душі" (Львів, 1902.— 104 с. (накладом А.Хойнацького), куди ввійшли невеликої прозової форми твори "Артистичні душі", "Молитва вірних", "Заздрісна", "Щасливі", "1 для людей, і для слави", "Помиріться!", "Слово по слові", "Культ краси", "Бодай у сні", "Школа життя".

Навіть коли переглянути заголовки, то можна зрозуміти, що А.Крушельницький торкався найбільше моральних засад людського буття. Працюючи в журналі "Нові Шляхи", А.Крушельницький часто виступав у ролі "гарячого" публіциста, беручи під обстріл найпекучіші і злободенні питання, теми й проблеми.