Головна особливість його літературного стилю — образне, поетичне сприйняття, яке можна помітити навіть з одного рядка з раннього оповідання «Наліт»: «Розірвало чорну кашу завірюхи косим блідим вогнем, і відразу із хмари вивалилися довгі, темні кінські морди...».

Майже всі прочитали його знаменитий роман «Майстер і Маргарита». Багато хто в курсі подій роману «Біла гвардія» і «Театрального роману». Були фільми «Біг» та «Дні Турбіних». Так само всі бачили чудову комедію «Іван Васильович змінює професію», поставлену на основі його п’єси, та перебудовний фільм (єдиний кіношедевр того часу) «Собаче серце». Професор Преображенський і 1987 року вразив нас різкістю та сміливістю думок: «Радянських газет перед обідом не читайте... Розруха не на вулицях, а в голові...». Повість, написана 62 роки тому, приголомшувала своєю актуальністю. До якої ж міри треба було мати зацьковані мізки? Хоча професор медицини нічого «такого» не висловлював, окрім начебто звичайних думок, що грунтуються на здоровому глузді...

Ми досі образливо мало знаємо про геніального автора всіх цих творів. Раніше про нього просто замовчували. Перші публікації з’явилися в 1960-х, а потім (після чергового замовчування) вже в кінці 1980-х був невеликий бум навколо його імені (першими «схаменулися» молдавани і стали друкувати його мільйонними тиражами). Однак про реальні факти біографії письменника видано небагато книжок.

Іще ми хочемо низкою цих публікацій віддати данину шани великій людині, за життя якої не було видано ЖОДНОЇ КНИЖКИ НА БАТЬКІВЩИНІ. Нi в Україні, ні в Росії.

«ОСЬ ПОБАЧИШ, Я БУДУ ПИСЬМЕННИКОМ!»

Народився Михайло Булгаков 3 травня (за старим стилем) 1891 року. У сім’ї Булгакових він був первістком.

Його батько, Афанасій Іванович, був доцентом Київської духовної академії, а мати, Варвара Михайлівна, мала педагогічну освіту.

Афанасій Іванович володів кількома мовами, що, крім викладання, знадобилося йому на посаді цензора з іноземної літератури. Він переглядав книжки, які вилучалися під час обшуків та арештів, і давав свої рекомендації, через його руки проходив і «Маніфест Комуністичної партії». (Скільки від радянської цензури свого часу страждатиме його син!) Афанасій Іванович займався цим для приробітку: сім’я швидко розросталася. Віра народилася 1892-го, Надія — 1893-го, Варвара — 1895- го, Микола — 1898-го, Іван — 1900- го та Олена — 1902 року.

Атмосфера в домі була доброзичливою і творчою. Сім’я Булгакових часто влаштовувала домашній оркестр: батько грав на контрабасі, Микола (юнкер Миколка) — на гітарі, сестра Варвара і мати — на двох роялях, Віра співала...

Влітку вони переїздили на дачу. Там, на великому балконі, ставили спектаклі. Головним «драматичним керівником» був старший брат — Михайло Булгаков. Тоді вперше проявилися його театральні здібності.

Павло Сергійович Попов, перший біограф письменника, повідомляє: «Михайло з дитячих років віддавався читанню та письменництву. Перше оповідання «Пригоди Світлана» було ним написане, коли авторові виповнилося всього сім років...».

Взимку вони жили у великій квартирі на Андріївському узвозі, 13, де продовжувалося їхнє музичне та літературне життя. Старші сестри займалися молодшими братами...

Це був чудовий, безтурботний час.

Раптово влітку 1906 року смертельно захворів Афанасій Іванович. Поїздка до Москви не дала позитивних результатів: гіпертонію нирок (нефросклероз) не лікували. Сім’я залишилася без годувальника. Однак його друзі змогли добитися професорської пенсії для вдови — 3 тисячі рублів на рік.

22 серпня 1901 року Булгакова прийняли в перший клас престижної 1-ї Олександрівської гімназії. У ній готували учнів до вступу в університет, тому був там дуже сильний педагогічний склад.

Незважаючи на сором’язливість, Михайло скоро став «заводієм» поміж гімназичних друзів. Він умів складати забавні історії про вчителів або доглядачів. Ці фантазії в його уяві швидко обростали «реальними» подробицями.

Гімназистам було заборонено кататися на човнах по Дніпру, однак під час весняного розливу вони особливо любили носитися по річці. У напівзатопленій Слобідці човни причалювали просто до трактирів та чайних на палях. Гімназисти уявляли себе у Венеції. Перше місце на цих «вечорах на воді» належало Булгакову. Одне з оповідань Булгакова — вигадана біографія гімназичного наглядача на прізвисько Шпонька — дійшло до вух інспектора гімназії. Мишко оповів, як Шпонька відкрив новий спосіб виготовлення нюхального тютюну й таким чином рухав уперед тютюнову промисловість. Шпонька дійсно нюхав тютюн і носив його в кишені потертого сюртука... Інспектор, бажаючи відновити справедливість, заніс деякі факти з булгакiвської біографії Шпоньки в послужний список наглядача. Невдовзі після цього Шпонька одержав медаль.

Гімназистом старших класів Булгаков намагався «по-серйозному» писати драми та оповідання. У кінці 1912 року він дав їх прочитати сестрі Надії, сказавши: «Ось побачиш, я буду письменником!».

Булгакова вабили богемні професії. Він мріяв стати якщо не письменником, то артистом. Однак не був упевнений у своїх здібностях. А тому пішов уторованим родичами шляхом: два брати матері — Михайло та Микола Покровські — були лікарями. У батьківському роду також були лікарі. І вітчим Михайла Булгакова, Іван Павлович Воскресенський, так само був лікарем. 1909 року Булгаков став студентом медичного факультету університету св. Володимира.

До речі, дід Михайла по батьківській лінії був священиком. Отож одні його родичі лікували тіло, другі — душу.

ПЕРШЕ КОХАННЯ

На другому курсі він закохався в юну Тетяну Лаппу, що приїхала із Саратова. Булгаков учинив, як герой приказки: «Не хочу вчитися, а хочу женитися». Він запропонував руку і серце Тетяні. Закинувши навчання, він написав жартівливу п’єсу на тему