як якесь дивацтво... Пам’ятаю, як він читав нам «Білу гвардію», — це не справило враження... І що це за вигадані прізвища — Турбіни! (Катаєв не знав, що це — прізвище бабусі Булгакова по матері...) Подобався «Петербург» Бєлого — ми молилися на нього. Сологуб... Олексій Толстой... Булгаков же ніколи нікого не хвалив... Не визнавав авторитетів...»
За Булгаковим закріпилася слава «оспівувача» білих. Якось був такий випадок. Приятелі в редакції обмінювалися епіграмами. Олеша вигадував на кожного із присутніх швидку епіграму. Подивившись на Булгакова, він сказав: «Булгаков Миша ждет совета... Скажу, на сей поднявшись трон, — приятна белая манжета, когда ты сам не был нутром». Усі відчули якусь приховану провокацію в цьому або навіть донос на його «контрреволюційність». Булгакова впрохали скласти епіграму у відповідь. «По части рифмы ты, брат, дока, скажу я шутки сей творцу, но роль донощика Видока Олеше явно не к лицу», — продекламував Булгаков і вийшов із кімнати. Уже в коридорі Михайла Афанасійовича наздогнав Олеша й вибачився перед ним.
ДОПОМОГА КРУПСЬКОЇ
У підвідділі мистецтв Наркомату освіти Булгаков знову зустрів Юрія Сльозкіна, який йому також запропонував посаду. Але невдовзі підвідділ розформували.
В епоху «ущільнень» як колишній працівник Наркомату освіти Булгаков пішов на прийом до Крупської із проханням про житло. Надія Костянтинівна на проханні поставила позитивну резолюцію. Булгаков так зрадів, що навіть забув подякувати дружині Леніна.
Він одержав кімнату в комунальній квартирі № 50 (номер квартири Берліоза в «Майстрі і Маргариті»), в знаменитому будинку «Ельпіт- Рабкомуна» (Велика Садова, 10), що раніше належав тютюновому фабриканту.